Хочу бути небом - та немає крил
Хочу бути морем – та немає сил
Хочу на траві я побігати ногами
Та залишаюсь і говорю лиш словами
Так багато «хочу» - а немає дій
Коли ж скаже тому серцю – зачекай, ти мій
Так схопитися за нитку і попасти ввись
Та занесло же мене у те десь – кудись
Бути каплею із моря на поляні мрій
Скочусь тихо по травині і порину в бій
Бій між сонцем і землею, між марою і пітьмою
Та рука твоя горою
І тепло те наді мною
Як хмарина дотик ніжний
Обіймає всю мене
І охопить, понесе
У омріяні надії
Де спокійний спокій блідний
І де слово є своє
І безпам’ятно, безслідно
Забирає він мене
І несе у щастя бори
Не у ями камяні
І не знатиму я горя
Якщо в серці є воно
Це воно гаряче, та не обпіка
Це воно потужне та не пам'ята
Це воно розумне й божевільне тут
Це воно розгубне, та не сірий блуд
То воно рішуче й спрагнене до дій
То воно болюче та кохане в ній
Хочу так пелюстком в дереві я жить
Хочу полетіти і як зірка вблизь
@ Дівчур Христина