особливо "мазут".
небо таки чорне, а коли воно у межах нашої атмосфери, то воно і густе і воно може горіти.
не можу нічого не сказати про волонтерів. самовіддані дівчата та хлопці.
перепони - це "відмазки" від участі. у мене своя, у когось інша.
і ми це все бачимо.

як про одеський водогін бажано писати, якщо ти одесит, з великої літери ("Водопровод") і з повагою, бо інакше зламається або заб'ється, так само і про Сонце (для астрономів) і сонце (майже для усіх інших користувачів його енергії), якщо ти поет, напевне, бажано було б писати з великої літери - Світило. бо і воно не без проблем, від яких може потерпати людство. я учинив саме так. "Світило".
мабуть, хтось писав з маленької.

:)) Той хтось був не поетом, а тільки любителем поезії

посутній закид.
та я ще стану поетом, якщо я таки не поет.
скільки залишилося того життя? я вже якщо цікавлюсь у зозулі, то у тієї, яка кує у настінному годиннику... у ходиках...

а вірш і мені не дуже так, щоб до вподоби:
- якесь там сонце;
- волонтери;
- диванна аудиторія;
- самокритика без висновків і сміливих вчинків:
- я ж не записався ні до волонтерів, ні до добровольців. та я вже не той, щоб записуватись. тому і не видалив цей вірш як нецікавий практично майже нікому.

Не на-лежите і до диванної аудиторії, бо якщо "без жодних до себе пом"якшень".. А от майже ніхто бажає Світилам "надобраніч" - і тоне :))

чому ні?
на добраніч.