Розпач чи шаленство? Повна безвихідь чи нескінченна безкінечність ? Розумно сказані питання, красиво підібрані слова, але насправді пустота і ні про що. І так як наша влада вроді би за нас, а лише висловлює співчуття, і нічого не робить. Повне розкрадання, повне безчинство все доведено та нічого не роблять, говоримо вслух та вони неначе позатикані вуха баньками і роблять вигляд ніби й не чули. Хотілося перемін та нікому міняти, міняють хіба гривні на євро. Хотілося без хабарів – та все одно запхають, та ще й пропхають, бо скажуть скільки дати. Пливемо за течією і нема вже сили борсатись – привикли вже нічого не робити, а де ж взяти ті переміни. Страх охоплює аж до вісків – невже все було марно. Люди у розпачі, та нема кому помогти, як завжди у нас в державі – поможи собі сам. Навіть ранених нема кому полікувати – збираємо гроші на операції. Та що ж то за жах такий – та чи колись це закінчиться ??? Чекають підмоги хлопці – та поки прийде наказ і виконають, то вже напевно помруть, а їм ще б жити до ста літ і горя не знати. Та що бачили наші прадіди, діди – горе і кайдани. Може то проклята земля, а може пекло ? Люблю її, та терпіння не хватає, збиває з пантелику, і плентаюся, мов божевільна. Усвідомлює горе матерів і нема що сказати – уста німіють і не можуть передати розпач, не можуть передати біль, розум закривається від болю – і чим поможеш. Опушені руки, країна в жалобі, у вічній жалобі і більше не витримують очі… Світлая Вічная пам'ять… і порожнеча і світ вже неяскравий, тьмяний і жорстокий… без Вас…
@ Дівчур Христина