ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Олехо (1954) / Вірші

 * * *
Ілюзія щастя. За обрієм – тиша
і сите марою життя.
Сумління нічного уїдлива миша
гризе червоточину дня.

Час потерпає - утіха печалі
наповнює згодою дні.
Яблунь осінніх солодкі коралі
вбирають ще сонця вогні.

Серце поета вишукує слово
осяяти тлінну любов,
вигнану Богом із райського лона
в розбурхану мрією кров.

2011




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-09-18 23:03:19
Переглядів сторінки твору 2927
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.281 / 5.25  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.859
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2024.11.14 20:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2014-09-19 09:29:52 ]
Мені ж уявляється "і тепле криваве життя", і інакше не виходить. Чому життя "тепле від крові", а не від любові до ближнього?
І наприкінці знову "кров". Це рима майстрів високого класу - любов/кров/знов, та все одно перша кров (та, що на початку) мене як читача повертає саме до таких вражень.
"Тепле від крові життя".
Війна у державі. Гинуть люди, а вам - тепле від крові життя.
Збентежений
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-09-19 09:59:37 ]
Дякую, Гарріо, за візит. Але ваші звинувачення не сприймаю. Подивіться період Майдану - скільки я написав віршів, не байдужих і криваво-болючих. Так що не варто робити упереджених висновків. Мене нема в чому докоряти, бо болить не менше вашого. Але: якщо жити однією лишень війною, то ніколи вона не полишить твого серця. У мене був період, після початку подій на сході, коли я зовсім нічого не писав і не друкував(три місяці), бо рахував, що аморально віршувати, коли кров, страждання, смерть. Тепер думаю трохи інакше, бо життя, як би не боліло, продовжується. Крім того, ви трохи, мабуть, не зрозуміли тих рядків. За обрієм тиша - війни нема, це вірш не про війну. Тепле від крові життя - у прямому фізіологічному сенсі(а не в сенсі кривавих ран) і переносному(як бажання жити, діяти, творити). А те, що рими "високого" класу, вибачте, не переймаюсь. Переймаюсь тим, що між римами і будь вони, ці рими, мільйони разів вжиті раніше і іншими поетами, це не забороняє мені їх використовувати. Ви ж не відмовляєтесь від традиційної їжі(картопля, хліб) тільки тому, що до вас її вживали сотні років(на екстранеординарне не поміняєте, еге ж?). Тому, Гарріо, не бентежтесь. У мене все гаразд із душею. Можливо, не гаразд із віршами, але це вже таке... не усім дається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2014-09-19 10:06:53 ]
Ви мене сплутали з прокурором. Я лише поділився враженнями.
З відчуттям непорозуміння,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-09-19 15:26:50 ]
Нічого. Гарріо. Як мовить молодість - проїхали...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-09-19 10:45:43 ]
Шановний пане Олександре! Я теж часто стикаюся з ситуацією, коли не можу знайти відповідних слів чи образів на вираження бажаних емоцій і відчуттів. Так вийшло і з другим рядком у цьому Вашому вірші. Признаюся, у мене теж спочатку виникла така асоціація, як у пана Гарріо. Мабуть тому, що час зараз такий і все сприймається в першу чергу через призму сучасних політичних подій.
Мої варіанти: 1) !...і теплокровне (повнокровне) життя... 2) якщо хочеться зберегти тут слово "тепле", як виразник затишку і т.д.: і тепле пульсує життя...
Ну, це так - напрямок думки...
Натхнення!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-09-19 15:39:19 ]
Дякую, Галино. Дійсно час такий, але дата написання вірша - 2011р., із незначними поправками учорашнім числом. Мабуть, таки треба вважати на сьогодення. Тоді із вашої підказкою, може, такий варіант: жагою пульсує життя. Щиро ваш однодумець.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-09-19 16:22:38 ]
Напрямок думки вловили :) Так знімаються небажані алюзії. Але варто ще помізкувати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-09-19 19:14:46 ]
Галино, а чому так відчужено: Пане... Я думав, що ми уже перейшли цей офіціоз. Чи я помилявся?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-09-19 12:52:18 ]
Справді, 2-й рядок наче з іншої опери...

Серце поета вишукує слово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-09-19 15:38:29 ]
Дякую, Любо. Хоч у вас нема претензій до рим. А ті рими, як перевірка на непересічність. Але мені і пересічним бути пасує - в такому віці, з таким "багажом" гуманітарного розуміння слова, з такою скромною амбітністю(нічого не пропустив із свого позитивного негативу?).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-19 16:18:59 ]
може, «сите безкровне життя»?
або «і світле небесне життя».


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-09-19 19:11:02 ]
Дякую, Опанасе за участь. Тоді вже краще "і сите марою життя", бо ж ілюзія щастя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Брат Ліо (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-19 19:55:33 ]
4й рядок цікавий, зокрема

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-09-20 11:49:23 ]
Дякую, Ліо. Зі сторони видніше.