ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.05.17 09:49
Дощ весняний
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.

Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,

Козак Дума
2024.05.17 09:24
Треш у кубі
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*

Юрій Гундарєв
2024.05.17 09:03
Месія - 20
Укотре Микола Соболь починає першим. Незважаючи на свої постійні виправдовування: «Не я першим починаю!»… Так, на мій вірш «Моя вишиванка», який 16 травня був опублікований на всіх провідних літературних порталах, зокрема урядовому, Соболь надіслав прово

Віктор Кучерук
2024.05.17 05:31
* * *
Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.

Артур Курдіновський
2024.05.17 04:22
Відповідь - війна
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.

Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -

Ілахім Поет
2024.05.17 00:04
Сни
Мої сни - це апокриф, безцінне руно чорнокнижжя
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают

Євген Федчук
2024.05.16 20:19
Василько - князь Володимирський
Розпалася Русь єдина після Ярослава.
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем

Юрій Гундарєв
2024.05.16 09:45
Моя вишиванка
травня - День вишиванки

На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.

По ночах небо геть червоне,

Микола Соболь
2024.05.16 05:48
Со́вки*
Зморені та щасливі.
Чи спати вони хотіли?
Де зорепадів зливи
останні спивали сили.
Світанку не чекали
своє у ночі багаття,
день наступав помалу,
ніби відьмацьке прокляття.

Віктор Кучерук
2024.05.16 05:15
* * *
Вітер розгойдує дзвоники,
Рве пелюстки голубі, –
Крильця розпрямивши коники
Тонко сюркочуть собі.
Ніби для слуху придумані,
Чи показової гри, –
Звуки не раз мною чувані
Й бачені вже кольори.

Ілахім Поет
2024.05.16 00:59
Дякую, Сонце
Дякую, Сонце, за те, що зі мною була.
Просто собою. Земною. Ніяким не ангелом.
Зливою пристрасті, вічним джерельцем тепла.
І оберегом від чорного зла стати прагнула.
Дякую щиро за світлі та радісні дні.
Також за ночі - бо в кожній ти втілилась мріє

Артур Курдіновський
2024.05.16 00:45
Краплинки дощу на смарагді
Дивуюсь... Невже це насправді?
Не в тихому, доброму сні?
Краплинки води на смарагді -
Наївні дощі весняні.

Повітря прозоро-зелене...
Нечутний, омріяний спів...
І в'яже мій квітень катрени,

Борис Костиря
2024.05.15 22:12
Подорожній
Подорожній іде невідомо куди.
Його кроки звучать передвістям біди.
Він іде ледь відчутно, немовби роса.
А надія в очах невимовно згаса.

Його жести і рухи, як згустки пітьми.
Він оточений міфами, болем, людьми.
Йдуть від нього енергії чорні круги,

Володимир Каразуб
2024.05.15 18:50
Пий свій чай, Семірамі
Скло ночі по лінії долі трісло.
Тіні облизують губи твої на кармін.
Сідай на скрипуче віденське крісло.
Пий свій чай, Семірамі.
Пий свій чай у холодній кімнаті театру.
За лаштунками тіней старих наче світ героїнь.
Актори позбулися п’ятого акту.
Пий

Ярослав Чорногуз
2024.05.15 12:46
Чуттєвий шал (вінок сонетів)
Імла водою заливає жар,
Дощі ідуть, зірок ясних не видно,
Раптово зблискує Волосожар*,
Сміється тайкома собі єхидно.

Хтось пан серед стихій, бува й бунтар --
Кому цариця -- рідина -- обридне.
Паливода породжує той згар --

Світлана Пирогова
2024.05.15 10:14
Серед білих акацій
Прокидається ніжне проміння,
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Опанас Драпан (1945 - 2014) / Вірші

 паралель
Багато чого тобі (мені) може не подобатися. Не завжди можна пересилити себе заради це все бачити - як оце зараз, у 2020-тому році на сайті.
А вірш був старим.
це його дата виходу "в люди".
'2014

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-10-02 21:32:32
Переглядів сторінки твору 4753
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.590 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.446 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.878
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми АНДЕГРАУНД! Без кохання, любові, ніжностей !
Автор востаннє на сайті 2020.12.07 19:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-02 22:35:58 ]
Якась важка туга і печаль вкралася в душу, пане Опанас, не пізнаю почерку Вашого пера, смутно йому чомусь, що таке?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-02 22:38:43 ]
багато хто нині віршує неначе про себе, а там - сама лише уява. гра.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-02 22:52:44 ]
забавляння словами ніхто не відміняв, але бринить краплепавутинно неспокій і смуток ...мені чомусь так увиділося

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-02 23:09:22 ]
це чарівна властивість паперу, на якому надруковані тексти, - передавати енергетику.

смуток має місце. але то довга розмова. вірша може вийти менше, ніж її. а ми ж автори поезій, а не коментарів ÷]


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-10-03 00:33:33 ]
воєнна тематика... тоді і тепер...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-03 09:26:58 ]
втратити будь-яку кінцівку можна і під трамваєм або біля токарно-гвинторізного верстата. але нині інші часи та паралелі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-10-03 06:56:16 ]
справді, за такими простими словами, невибагливими образами - глибока-глибока туга і всі складнощі буття: паралелі і меридіани доль... їх складно передати. А Вам вдалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-03 09:45:50 ]
це висока відзнака.
не можу не подякувати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2014-10-03 07:05:29 ]
знакомито, особливо вражає закінчення....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-03 09:56:10 ]
останнього часу "закінчення" досить часто стали іменувати кінцівкою. воно-то так, а водночас, і не дуже попри те, що воно таки так.
а вийшло б каламбурно: "кінцівка про кінцівку".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-10-03 09:25:08 ]
Мені таки ближче слово "пропалювати" піч, а не "протоплювати". В українській мові топити можна свої мешти в рові з водою...
На жаль, пане Опанасе, нічого нема вічного, навіть і така виплекана стараннями Німеччина такою не є... На жаль.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-03 09:44:48 ]
у нас з Вами географічна розбіжність :]
а за нею і всі інші.
ось як пише словник:
"ПРОТОПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОТОПИТИ, топлю, топиш; мн. протоплять; док., перех. і неперех.
1. Розпалювати і підтримувати вогонь у печі, грубці і т. ін., обігріваючи приміщення; топити. Він жив по-холостяцькому,.. коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 364); Каже [баба]: — Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити (Українські народні казки, 1951, 290); — Ідіть, вдово, нам з дочкою поможіть, Дамо взимку вам чим хату протопить (Іван Манжура, Тв., 1955, 241); — Батько залагодять дірку... холодно — нехай протопимо грубу... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 24); Роздобувала [Марія Степанівна] паливо, щоб протопити в хаті (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 10).
2. Топити (див. топити 1) якийсь час."
...
3 (це вже від мене). а як мені тоді бути з римою?
...
та я з Вами весь час погоджуюсь, бо ми ходимо колами біля однієї істини.
і Бохум може стати вічним містом, як і Рим. принаймні, для тих, хто з нього якщо кудись і відправиться, то лише водами банально відомої підземної річки Стікс.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2014-10-03 12:43:08 ]
аби тепло)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-03 12:59:25 ]
газу вдосталь. тиск - 12 см водяного стовпа. це норма.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-10-03 22:20:17 ]
А чому пропав мій коментар?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-03 22:29:49 ]
я щойно про нього написав, що мені здалось, наче він не для цього вірша. я ще прудкий. дякую, то так вийшло. без дурних намірів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-10-03 22:34:37 ]
Та я не мав на увазі конкретну особу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-03 22:42:58 ]
то таке...
немає причини для неспокою. та і цей вірш вже залишив стовпчик "останніх надходжень". можна мені згадати і про відпочинок. вахта добігла кінця :]
щасти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-10-03 22:36:53 ]
Під час попередньої війни у нас згоріло усе, і досі не все ще до кінця доведено до ладу, а тут ось знову... а недавно Путін грозився увійти у Варшаву.

Ви, майстер слова, Опанасе. Вірш зримий, чуттєвий, можна сказати - досконалий, хоча мене, як читача дещо спіткнули слова "не вироди", але ж, як не спіткнешся, то й не піднімешся...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-03 22:54:08 ]
"іроди" були б надто біблійними. "вироди", як на мене, є кращим варіантом.
напевне, фашистам часів Другої світової далеко до сучасних т.з. "антифашистів" цієї. звірі - і ті програють у звірячості озброєним поборникам днр-ів і лнр-ів.
не перехваліть мене. я слухаю себе - і відтворюю почуте. потім відтворене розноситься тишею. вона пружна. не вакуум :]