Ну, можливо тому, що пародист - не редактор і не нянька авторам або тому, що це лежало на поверхні. )
А чому покОхали? Коли я читаю, то наголос правильно падає. Чи, може, вірш знову аритмічний трохи вийшов? Якщо так, то це я у Татчина нахапався. )))
І чому "фе!", це ж не у супі волосссячко? :)
Дякую, Галино, за небайдужість!

Трішки змінив рядок, який викликав запитання. Як вважаєте, Галино, тепер читається краще?

ну, це вже питання смаку - кому що подобається:
одним подобається натуральна рослинність, іншим - аби вона була підстрижена, ще іншим - аби її зовсім не було )))
я зрозумів - це заголовок винен, усіх увів в оману: читачі подумали, що автор про одне, а автор, виявляється, зовсім про інше )))
і чому Ви вважаєте, що оригінал більш лаконічний, ніж пародія? адже і там, і тут по 3 чотиривірші )

питання не в смаку - кому які зачіски до вподоби, а в тому, доречна та природна рослинність у вірші чи ні. от, наприклад, багатьох чоловіків дратує ранішня щетина. її ж щоранку або щовечора (хто коли звик) треба голити. мені сподобається її оспівування? ні.
мене вона дратує з 19-річного віку.
та ця тема другорядна.
Ви "білі серця" залишили поза увагою. а це досить цікавий образ.

та це зрозуміло, але ж хочеться трішки і провокацій)
так, справді дивно, що мільярди чоловіків щоранку чи щовечора стараються позбутись вторинних статевих ознак)
ось я від учора вирішив не позбуватись - цікаво, чи надовго мене вистачить?)
так, я побачив, що автор у цих двох рядках припустилася двох серйозних прорахунків, але й цей другий, оскільки він теж лежить на поверхні, вирішив оминути своєю увагою)
дякую, Опанасе!

У вікіпедії про значення поняття "пародія" є лише кілька рядків. Ось повна цитата:

"Пародія — комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору.

Пародія в перебільшеному вигляді відтворює характерні особливості оригіналу. Зазвичай вона навмисне будується на несподіваності стилістичного і тематичного планів тесту: наприклад, «низький» предмет описується «високим» стилем («бурлеск»), а «високий» — низьким стилем («травестія»)."

Вважаючи наведені у епіграфі рядки вже самі по собі комічними (старшокласники, які носять ліфчики; білі серця, туго поневолені ліфчиками), що підтверджено і коментаторами мого вірша, я, як автор, вирішив розвинути тему, оскільки просте обговорювання "старшокласників у ліфчиках" та "туго поневолених білих сердець" видалось мені занадто простим і нецікавим. Як бачите, моє сатиричне прочитання виявилось таки несподіваним для читачів. Отже, завдання пародиста можна вважати виконаним. :)
Дякую за відгук, Любове!

Я читав Вадими Зеланда, тож у курсі, що існують енергетичні маятники. Щоправда, вони в основному деструктивні. І їхнє завдання - захопити якнайбільше людей і відібрати якнайбільше енергії. Війна - теж енергетичний деструктивний маятник. Якщо він захопить все людство у свою орбіту - це й буде світова війна.

але коли про неї писати, і якомога більше, то вона може раніше скінчитись. вона "перегорить", "перекипить", перенуртує.
а про потенційно можливу краще не писати. то справа політиків - передбачити та унеможливити. на жаль, долучаються і усілякі нострадамуси. накаркують зазвичай і вони.

можливо, і така гіпотеза має право на існування
бо ж гіпотеза Зеланда - теж всього лиш гіпотеза
якісь енергетичні маятники - а хто їх бачив?)

погоджусь, що справа політиків - унеможливити виникнення воєн, а справа поетів - напророкувати гарне майбутнє, а своїми поетичними вправами покращувати навіть і сьогодення