Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем таким, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже п
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем таким, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже п
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
2026.06.11
17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
2026.06.11
15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
2026.06.11
15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Тлін минулого. Зрада. (маленька філософська поема)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тлін минулого. Зрада. (маленька філософська поема)
ТЛІН МИНУЛОГО. ЗРАДА ( МАЛЕНЬКА ФІЛОСОФСЬКА ПОЕМА )
Квітучого краю життя вирувало...
Фортеця стара охороною стала
Життю, як прийшли орди кляті
До краю чужинських солдатів.
Фортеця стояла на смерть. Боронились
Бійці, що полону стиду не скорились,
За тих, що за стінами захист знайшли-
Старців, і жінок, і дітей ще малих.
Кололи і різали. Окріп лилИ.
Скидали зі стін. Бій кривавий вели.
І так день у день, до останку,
Останньо-кривавого ранку,
Коли вже не втримать фортеці було,
Коли вже занесено смерті крило
Над усіма захисниками,
Жінками і чоловіками.
Як сили не стало до бою-
Без жалю кінчали з собою.
А потім, йдучи по коліна в крові,
Із помсти жагою в хмільній голові,
Солдати жінок гвалтували,
Тим спрагу свою тамували,
За ночі, пройшли що в тривозі, без сну,
За те, що не всі діждалися весну
В кривавій отій круговерті,
У диханні смороду смерті.
Покірливо їм віддавались жінки,
Тілами своїми згасили поки
Ту помсту кривавого шалу.
Старців і дітей рятували.
Так зрадили пам"ять убитих мужів-
Усих, хто щасливий був, що не зажив
Такої ганьби... Та минули
Криваві часи. Всі забули
Минулих часів ворожнечі пориви.
Усе відійшло. Та лиш гляньте-но, жИві
Нащадки солдатів жорстоких...
Нащадки жінок яснооких...
Всіх тих, не поліг хто в кривавій росі.
Згвалтованих діти, народжені всі
По часі кривавого герцу
У стінах розбитих фортеці...
... ... ... ... ... ... ...
Та вітер розвіяв минулого тлін.
І знову з дзвінниці ми чуємо дзвін.
Відлунює стукіт сердечний-
Перебіг життя безкінечний...
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485760
рубрика: Лірика
дата поступления 15.03.2014
автор: Сокольник
Квітучого краю життя вирувало...
Фортеця стара охороною стала
Життю, як прийшли орди кляті
До краю чужинських солдатів.
Фортеця стояла на смерть. Боронились
Бійці, що полону стиду не скорились,
За тих, що за стінами захист знайшли-
Старців, і жінок, і дітей ще малих.
Кололи і різали. Окріп лилИ.
Скидали зі стін. Бій кривавий вели.
І так день у день, до останку,
Останньо-кривавого ранку,
Коли вже не втримать фортеці було,
Коли вже занесено смерті крило
Над усіма захисниками,
Жінками і чоловіками.
Як сили не стало до бою-
Без жалю кінчали з собою.
А потім, йдучи по коліна в крові,
Із помсти жагою в хмільній голові,
Солдати жінок гвалтували,
Тим спрагу свою тамували,
За ночі, пройшли що в тривозі, без сну,
За те, що не всі діждалися весну
В кривавій отій круговерті,
У диханні смороду смерті.
Покірливо їм віддавались жінки,
Тілами своїми згасили поки
Ту помсту кривавого шалу.
Старців і дітей рятували.
Так зрадили пам"ять убитих мужів-
Усих, хто щасливий був, що не зажив
Такої ганьби... Та минули
Криваві часи. Всі забули
Минулих часів ворожнечі пориви.
Усе відійшло. Та лиш гляньте-но, жИві
Нащадки солдатів жорстоких...
Нащадки жінок яснооких...
Всіх тих, не поліг хто в кривавій росі.
Згвалтованих діти, народжені всі
По часі кривавого герцу
У стінах розбитих фортеці...
... ... ... ... ... ... ...
Та вітер розвіяв минулого тлін.
І знову з дзвінниці ми чуємо дзвін.
Відлунює стукіт сердечний-
Перебіг життя безкінечний...
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485760
рубрика: Лірика
дата поступления 15.03.2014
автор: Сокольник
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
