ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Вірші
Щодо незадоволення коханняи (філософсько-еротичне)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Щодо незадоволення коханняи (філософсько-еротичне)
Щодо незадоволення коханням ( філософсько-еротичне )
Чи винен я, моя маленька,
Що інтерес до тебе згас?
Весела, ніжна, солоденька,
Без меркантильності прикрас,
Іний би мав, та був щасливий
Тебе, і думав би собі-
Яке ж-то щастя привалило...
А може й ні... Не думав би...
Але не я. Потік гарячий
Кохання, пестощів, бажань
Я довго-витончено вдячу
На відповідь тобі. Це дань
Моя тобі... Та ти не можеш
Зіграти роль, коли моє
Бажання ти нестримно ловиш,
І саме те мені даєш,
Що хочу я, чого жадаю,
Окрім загальних почуттів...
Не зрозумієш... Не пізнаєш..
Ти гарна... Та вже відлетів
Мій інтерес тієї ночі,
Що так жадала діалогу...
Та ти не можеш... Чи не хочеш...
Ти створена не задля цього...
Ти можеш те лиш, що ти можеш,
Ніяк не більше. Ця програма
В тобі незмінно-непорочна,
Як цнота Єви і Адама...
А я шукав в тобі не Єву,
(давно ця тема відлетіла)...
Шукав гріху проросле древо,
Шукав Ліліт прекрасне тіло,
Шукав безумства зорепаду,
Шукав зірниці серед ночі,
Шукав в тобі свою відраду.
Життя і смерть... Та ти не хочеш,
Вже вдягнена у втому шалу,
Задовольнить усі бажання.
Потреби в цьому ти не мала...
То марні й мОї сподівання...
Отак удвох скрізь ночі морок
В сплетінні тіл себе проносим.
Фантазій цвіт звели на порох...
Та відпустити не попросим
Одне одного. Ми- надбАння
Міцної дружби. Сексу зливи.
Це нам замінює кохання.
Ми гарні люди. То ж не диво,
Що механічно давим ложе
Без барв, без вишуків, сюжетів...
Та я поет... І дай-но Боже
Зустріть мені Свою Поетку...
Ми вдвох чинитимемо дії
Такі, що світ не бачив... Боже!..
Удвох здійснити наші мрії
Одне однОму допоможем...
А ти, мала, іще зустрінеш
Собі, на щастя, чоловіка.
Як механічне піаніно,
Сімейне щастя з ним довіку
Зіграє вальси Мендельсона.
І я, вдоволено-драйвово,
Вдягнувшись у костюм фасону
Знайомого, вас поздоровлю.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491267
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 09.04.2014
автор: Сокольник
Чи винен я, моя маленька,
Що інтерес до тебе згас?
Весела, ніжна, солоденька,
Без меркантильності прикрас,
Іний би мав, та був щасливий
Тебе, і думав би собі-
Яке ж-то щастя привалило...
А може й ні... Не думав би...
Але не я. Потік гарячий
Кохання, пестощів, бажань
Я довго-витончено вдячу
На відповідь тобі. Це дань
Моя тобі... Та ти не можеш
Зіграти роль, коли моє
Бажання ти нестримно ловиш,
І саме те мені даєш,
Що хочу я, чого жадаю,
Окрім загальних почуттів...
Не зрозумієш... Не пізнаєш..
Ти гарна... Та вже відлетів
Мій інтерес тієї ночі,
Що так жадала діалогу...
Та ти не можеш... Чи не хочеш...
Ти створена не задля цього...
Ти можеш те лиш, що ти можеш,
Ніяк не більше. Ця програма
В тобі незмінно-непорочна,
Як цнота Єви і Адама...
А я шукав в тобі не Єву,
(давно ця тема відлетіла)...
Шукав гріху проросле древо,
Шукав Ліліт прекрасне тіло,
Шукав безумства зорепаду,
Шукав зірниці серед ночі,
Шукав в тобі свою відраду.
Життя і смерть... Та ти не хочеш,
Вже вдягнена у втому шалу,
Задовольнить усі бажання.
Потреби в цьому ти не мала...
То марні й мОї сподівання...
Отак удвох скрізь ночі морок
В сплетінні тіл себе проносим.
Фантазій цвіт звели на порох...
Та відпустити не попросим
Одне одного. Ми- надбАння
Міцної дружби. Сексу зливи.
Це нам замінює кохання.
Ми гарні люди. То ж не диво,
Що механічно давим ложе
Без барв, без вишуків, сюжетів...
Та я поет... І дай-но Боже
Зустріть мені Свою Поетку...
Ми вдвох чинитимемо дії
Такі, що світ не бачив... Боже!..
Удвох здійснити наші мрії
Одне однОму допоможем...
А ти, мала, іще зустрінеш
Собі, на щастя, чоловіка.
Як механічне піаніно,
Сімейне щастя з ним довіку
Зіграє вальси Мендельсона.
І я, вдоволено-драйвово,
Вдягнувшись у костюм фасону
Знайомого, вас поздоровлю.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491267
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 09.04.2014
автор: Сокольник
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1199 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1199 seconds