Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.05
11:19
Ця миттєва краса тюльпанів
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
2026.02.05
11:09
Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
2026.02.04
23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
2026.02.04
19:03
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
2026.02.04
18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
2026.02.04
18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
2026.02.04
11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
2026.02.03
19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.02.03
19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
2026.02.03
16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
2026.02.03
13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
2026.02.03
10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
2026.02.03
05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
2026.02.02
20:41
Надішліть мої сни лелеками
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
2026.02.02
14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
2026.02.02
10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
Реальность - Иллюзия - Сон
Создавая Мир Совершенства Творец дал нам возможность создавать своей свободной волей свой мирок - Величественный, светлый и чистый, очень уютный, радостный от ярких красок в сердце, там живет Богом данная Душа, как частица Его Света.
Язык реальности, речь смысла, а не формы, это означает, что свойства Вселенной Моей Души отражаются во всем, во всем повторяются, в том числе и нашем теле.
Мое нахождение между крепким сном и пробуждением, странным образом связано друг с другом.
Утро пятницы оказалось солнечным. Луч рассвета играл по моей подушке озорной шаловливостью и с нежным теплом, я на некоторое время забылась, вспоминая пограничное видение ...
Перед пробуждением, ясно слышала щебетание птиц, на рассвете славящих начало нового дня.
Перрон. Утренний рассвет и звенящая пустота ...
Женщина, всего одна женщина, ждала прибытия поезда. Мудрость окрасила серебром её волосы, которые красивым локоном выбились из под шляпки. Неподалёку к столбу привязан замечательной красоты вороной жеребец. В его грациозности ощущалась статная и благородная порода. Пар ещё клубился над его крупом, будто всадник спешил не опоздать. Хозяина рядом не было ... Я оглянулась вокруг, смятение и тревога наполняли мою душу. По мере того как рассеивался молочной дымки туман, все четче и четче вырисовывалась картина вокруг ... Всем своим существом чувствовала взгляд, что сверлит, изучает, с нежностью и волнением затрепетало сердце, участился пульс, холодная дрожь пробежала по всему телу.
Мужчина появился как призрак, извне ... Собрав все свое мужество, или женственность, сама того не понимая, я сделала шаг навстречу ...
Это был Он - единственный, желанный и любимый. Слились в объятиях два мира, желая не потерять один другого в Вечности подарившей свидание.
Все так быстро испарилось, исчезло не оставив следа. Я подошла к женщине и почему то спросила разрешения остаться рядом. Она ответила, что мое место, в моем мире и невозможно изменить ход событий, невозможность эхом отозвалась в душе и обжигающий водопад хлынул из под прикрытых ресниц ...
И вот я стою перед домом, вдыхая непорочную свежесть...
Небольшая змейка грусти пробралась прямо к сердцу. Вдруг из подъезда выходит мой муж, на раскрытой ладони протягивает маленькую резную шкатулочку, в которой рядом лежат два обручальных кольца с бриллиантами. Душа моя словно взлетела на самую верхушку яблони, и уселась там, как
птица Гамаюн и запела, сладкоголосо очаровывая Мир, и весь мир слышал песню Счастья.
Желание проснуться не было. Чувство счастья и радости, это постоянное мое Восприятие Жизни, несмотря на внешние обстоятельства. В этом есть смысл, ведь если Закон Судьбы движет мыслью, мы можем видеть как отражается Небесное постоянно проявляясь на Земле.
И почему?
Мы говорим семь чудес света, семь нот, семь цветов радуги, семь дней в неделе, а в теле человека семь чакр. Говорим: семь пядей во лбу ...
Возможно ли это понять?
Как понять себя, познать Мир внутри, чтобы отражать его Светом во внешний мир создавая цветущий рай на Земле. Нужно стать СовершенствОМ - совершенными в Любви Небесных Отца-Матери.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Реальность - Иллюзия - Сон
Создавая Мир Совершенства Творец дал нам возможность создавать своей свободной волей свой мирок - Величественный, светлый и чистый, очень уютный, радостный от ярких красок в сердце, там живет Богом данная Душа, как частица Его Света.
Язык реальности, речь смысла, а не формы, это означает, что свойства Вселенной Моей Души отражаются во всем, во всем повторяются, в том числе и нашем теле.
Мое нахождение между крепким сном и пробуждением, странным образом связано друг с другом.
Утро пятницы оказалось солнечным. Луч рассвета играл по моей подушке озорной шаловливостью и с нежным теплом, я на некоторое время забылась, вспоминая пограничное видение ...
Перед пробуждением, ясно слышала щебетание птиц, на рассвете славящих начало нового дня.
Перрон. Утренний рассвет и звенящая пустота ...
Женщина, всего одна женщина, ждала прибытия поезда. Мудрость окрасила серебром её волосы, которые красивым локоном выбились из под шляпки. Неподалёку к столбу привязан замечательной красоты вороной жеребец. В его грациозности ощущалась статная и благородная порода. Пар ещё клубился над его крупом, будто всадник спешил не опоздать. Хозяина рядом не было ... Я оглянулась вокруг, смятение и тревога наполняли мою душу. По мере того как рассеивался молочной дымки туман, все четче и четче вырисовывалась картина вокруг ... Всем своим существом чувствовала взгляд, что сверлит, изучает, с нежностью и волнением затрепетало сердце, участился пульс, холодная дрожь пробежала по всему телу.
Мужчина появился как призрак, извне ... Собрав все свое мужество, или женственность, сама того не понимая, я сделала шаг навстречу ...
Это был Он - единственный, желанный и любимый. Слились в объятиях два мира, желая не потерять один другого в Вечности подарившей свидание.
Все так быстро испарилось, исчезло не оставив следа. Я подошла к женщине и почему то спросила разрешения остаться рядом. Она ответила, что мое место, в моем мире и невозможно изменить ход событий, невозможность эхом отозвалась в душе и обжигающий водопад хлынул из под прикрытых ресниц ...
И вот я стою перед домом, вдыхая непорочную свежесть...
Небольшая змейка грусти пробралась прямо к сердцу. Вдруг из подъезда выходит мой муж, на раскрытой ладони протягивает маленькую резную шкатулочку, в которой рядом лежат два обручальных кольца с бриллиантами. Душа моя словно взлетела на самую верхушку яблони, и уселась там, как
птица Гамаюн и запела, сладкоголосо очаровывая Мир, и весь мир слышал песню Счастья.
Желание проснуться не было. Чувство счастья и радости, это постоянное мое Восприятие Жизни, несмотря на внешние обстоятельства. В этом есть смысл, ведь если Закон Судьбы движет мыслью, мы можем видеть как отражается Небесное постоянно проявляясь на Земле.
И почему?
Мы говорим семь чудес света, семь нот, семь цветов радуги, семь дней в неделе, а в теле человека семь чакр. Говорим: семь пядей во лбу ...
Возможно ли это понять?
Как понять себя, познать Мир внутри, чтобы отражать его Светом во внешний мир создавая цветущий рай на Земле. Нужно стать СовершенствОМ - совершенными в Любви Небесных Отца-Матери.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
