Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.03
22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші
2026.10.03
20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.
Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.
Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
2026.10.03
19:56
Тягніться, очі, за Ель Греко,
Спирайтесь, спини, на довгі сходні,
Кидайтесь в ноги густим смерекам,
Під стріхи лізьте в страху господнім.
Немов премудрість годинникарства
Шляхами манівців, без бою,
Хто знає, на які штукарства
Спирайтесь, спини, на довгі сходні,
Кидайтесь в ноги густим смерекам,
Під стріхи лізьте в страху господнім.
Немов премудрість годинникарства
Шляхами манівців, без бою,
Хто знає, на які штукарства
2026.10.03
17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.
Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.
Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси
2026.10.03
13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.
Пишу, пишу життя, немов роман,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.
Пишу, пишу життя, немов роман,
2026.10.03
13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.
2026.10.03
12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене
я помічав твій біль неясний
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене
я помічав твій біль неясний
2026.10.03
12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.
2026.10.03
10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ»
або «…остання мить ПОМПЕЇ…»
…І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с
2026.10.03
09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.
А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.
А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,
2026.10.03
06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих
2026.10.03
00:51
Ми одне від одного далеко.
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.
Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.
Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри
2026.10.02
21:55
Ще не торкнула сивина осіння
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.
2026.10.02
21:13
гуляє вася
пожувавши тирси
а що ото лишається робити
йому
життя зужита пісня
звісна
слова ті й самі із тих самих літер
він випив би
пожувавши тирси
а що ото лишається робити
йому
життя зужита пісня
звісна
слова ті й самі із тих самих літер
він випив би
2026.10.02
20:34
Свобода як усвідомлення неминучості («Пробудження»)
У вірші [«Добрий Кабанчик»] Володимира Мацуцького філософський підтекст свободи є центральним стрижнем усього твору. Попри «дитячу» форму казки про тварин, автор порушує глибокі екзистенційні питання,
2026.10.02
20:19
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.
Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»
А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сяють, ніби зірочки.
Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»
А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
Реальность - Иллюзия - Сон
Создавая Мир Совершенства Творец дал нам возможность создавать своей свободной волей свой мирок - Величественный, светлый и чистый, очень уютный, радостный от ярких красок в сердце, там живет Богом данная Душа, как частица Его Света.
Язык реальности, речь смысла, а не формы, это означает, что свойства Вселенной Моей Души отражаются во всем, во всем повторяются, в том числе и нашем теле.
Мое нахождение между крепким сном и пробуждением, странным образом связано друг с другом.
Утро пятницы оказалось солнечным. Луч рассвета играл по моей подушке озорной шаловливостью и с нежным теплом, я на некоторое время забылась, вспоминая пограничное видение ...
Перед пробуждением, ясно слышала щебетание птиц, на рассвете славящих начало нового дня.
Перрон. Утренний рассвет и звенящая пустота ...
Женщина, всего одна женщина, ждала прибытия поезда. Мудрость окрасила серебром её волосы, которые красивым локоном выбились из под шляпки. Неподалёку к столбу привязан замечательной красоты вороной жеребец. В его грациозности ощущалась статная и благородная порода. Пар ещё клубился над его крупом, будто всадник спешил не опоздать. Хозяина рядом не было ... Я оглянулась вокруг, смятение и тревога наполняли мою душу. По мере того как рассеивался молочной дымки туман, все четче и четче вырисовывалась картина вокруг ... Всем своим существом чувствовала взгляд, что сверлит, изучает, с нежностью и волнением затрепетало сердце, участился пульс, холодная дрожь пробежала по всему телу.
Мужчина появился как призрак, извне ... Собрав все свое мужество, или женственность, сама того не понимая, я сделала шаг навстречу ...
Это был Он - единственный, желанный и любимый. Слились в объятиях два мира, желая не потерять один другого в Вечности подарившей свидание.
Все так быстро испарилось, исчезло не оставив следа. Я подошла к женщине и почему то спросила разрешения остаться рядом. Она ответила, что мое место, в моем мире и невозможно изменить ход событий, невозможность эхом отозвалась в душе и обжигающий водопад хлынул из под прикрытых ресниц ...
И вот я стою перед домом, вдыхая непорочную свежесть...
Небольшая змейка грусти пробралась прямо к сердцу. Вдруг из подъезда выходит мой муж, на раскрытой ладони протягивает маленькую резную шкатулочку, в которой рядом лежат два обручальных кольца с бриллиантами. Душа моя словно взлетела на самую верхушку яблони, и уселась там, как
птица Гамаюн и запела, сладкоголосо очаровывая Мир, и весь мир слышал песню Счастья.
Желание проснуться не было. Чувство счастья и радости, это постоянное мое Восприятие Жизни, несмотря на внешние обстоятельства. В этом есть смысл, ведь если Закон Судьбы движет мыслью, мы можем видеть как отражается Небесное постоянно проявляясь на Земле.
И почему?
Мы говорим семь чудес света, семь нот, семь цветов радуги, семь дней в неделе, а в теле человека семь чакр. Говорим: семь пядей во лбу ...
Возможно ли это понять?
Как понять себя, познать Мир внутри, чтобы отражать его Светом во внешний мир создавая цветущий рай на Земле. Нужно стать СовершенствОМ - совершенными в Любви Небесных Отца-Матери.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Реальность - Иллюзия - Сон
Создавая Мир Совершенства Творец дал нам возможность создавать своей свободной волей свой мирок - Величественный, светлый и чистый, очень уютный, радостный от ярких красок в сердце, там живет Богом данная Душа, как частица Его Света.
Язык реальности, речь смысла, а не формы, это означает, что свойства Вселенной Моей Души отражаются во всем, во всем повторяются, в том числе и нашем теле.
Мое нахождение между крепким сном и пробуждением, странным образом связано друг с другом.
Утро пятницы оказалось солнечным. Луч рассвета играл по моей подушке озорной шаловливостью и с нежным теплом, я на некоторое время забылась, вспоминая пограничное видение ...
Перед пробуждением, ясно слышала щебетание птиц, на рассвете славящих начало нового дня.
Перрон. Утренний рассвет и звенящая пустота ...
Женщина, всего одна женщина, ждала прибытия поезда. Мудрость окрасила серебром её волосы, которые красивым локоном выбились из под шляпки. Неподалёку к столбу привязан замечательной красоты вороной жеребец. В его грациозности ощущалась статная и благородная порода. Пар ещё клубился над его крупом, будто всадник спешил не опоздать. Хозяина рядом не было ... Я оглянулась вокруг, смятение и тревога наполняли мою душу. По мере того как рассеивался молочной дымки туман, все четче и четче вырисовывалась картина вокруг ... Всем своим существом чувствовала взгляд, что сверлит, изучает, с нежностью и волнением затрепетало сердце, участился пульс, холодная дрожь пробежала по всему телу.
Мужчина появился как призрак, извне ... Собрав все свое мужество, или женственность, сама того не понимая, я сделала шаг навстречу ...
Это был Он - единственный, желанный и любимый. Слились в объятиях два мира, желая не потерять один другого в Вечности подарившей свидание.
Все так быстро испарилось, исчезло не оставив следа. Я подошла к женщине и почему то спросила разрешения остаться рядом. Она ответила, что мое место, в моем мире и невозможно изменить ход событий, невозможность эхом отозвалась в душе и обжигающий водопад хлынул из под прикрытых ресниц ...
И вот я стою перед домом, вдыхая непорочную свежесть...
Небольшая змейка грусти пробралась прямо к сердцу. Вдруг из подъезда выходит мой муж, на раскрытой ладони протягивает маленькую резную шкатулочку, в которой рядом лежат два обручальных кольца с бриллиантами. Душа моя словно взлетела на самую верхушку яблони, и уселась там, как
птица Гамаюн и запела, сладкоголосо очаровывая Мир, и весь мир слышал песню Счастья.
Желание проснуться не было. Чувство счастья и радости, это постоянное мое Восприятие Жизни, несмотря на внешние обстоятельства. В этом есть смысл, ведь если Закон Судьбы движет мыслью, мы можем видеть как отражается Небесное постоянно проявляясь на Земле.
И почему?
Мы говорим семь чудес света, семь нот, семь цветов радуги, семь дней в неделе, а в теле человека семь чакр. Говорим: семь пядей во лбу ...
Возможно ли это понять?
Как понять себя, познать Мир внутри, чтобы отражать его Светом во внешний мир создавая цветущий рай на Земле. Нужно стать СовершенствОМ - совершенными в Любви Небесных Отца-Матери.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
