ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.06.14 19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з

Борис Костиря
2026.06.14 17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.

Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя

Олександр Сушко
2026.06.14 11:25
Анатолій Матвійчук

Найгірше - коли нездари судять Митця...

Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.

Кока Черкаський
2026.06.14 11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!

Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,

Вячеслав Руденко
2026.06.14 09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…

Тетяна Левицька
2026.06.14 07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні

С М
2026.06.14 07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні

О ні я бував там доволі

Віктор Кучерук
2026.06.14 06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26

Роман Миронов
2026.06.13 21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.

Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,

хома дідим
2026.06.13 20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних

Марія Дем'янюк
2026.06.13 16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.

Он щебече соловейко —
Зупинилася,

Світлана Пирогова
2026.06.13 14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.

Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,

Борис Костиря
2026.06.13 13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?

Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали

Артур Курдіновський
2026.06.13 12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.

Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,

Охмуд Песецький
2026.06.13 09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.

Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн

Віктор Кучерук
2026.06.13 07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любовь Весна (1963) / Проза

 Реальность - Иллюзия - Сон

Создавая Мир Совершенства Творец дал нам возможность создавать своей свободной волей свой мирок - Величественный, светлый и чистый, очень уютный, радостный от ярких красок в сердце, там живет Богом данная Душа, как частица Его Света.
Язык реальности, речь смысла, а не формы, это означает, что свойства Вселенной Моей Души отражаются во всем, во всем повторяются, в том числе и нашем теле.
Мое нахождение между крепким сном и пробуждением, странным образом связано друг с другом.
   Утро пятницы оказалось солнечным. Луч рассвета играл по моей подушке озорной шаловливостью и с нежным теплом, я на некоторое время забылась, вспоминая пограничное видение ...
Перед пробуждением, ясно слышала щебетание птиц, на рассвете славящих начало нового дня.
Перрон. Утренний рассвет и звенящая пустота ...
Женщина, всего одна женщина, ждала прибытия поезда. Мудрость окрасила серебром её волосы, которые красивым локоном выбились из под шляпки. Неподалёку к столбу привязан замечательной красоты вороной жеребец. В его грациозности ощущалась статная и благородная порода. Пар ещё клубился над его крупом, будто всадник спешил не опоздать. Хозяина рядом не было ... Я оглянулась вокруг, смятение и тревога наполняли мою душу. По мере того как рассеивался молочной дымки туман, все четче и четче вырисовывалась картина вокруг ... Всем своим существом чувствовала взгляд, что сверлит, изучает, с нежностью и волнением затрепетало сердце, участился пульс, холодная дрожь пробежала по всему телу.
Мужчина появился как призрак, извне ... Собрав все свое мужество, или женственность, сама того не понимая, я сделала шаг навстречу ...
Это был Он - единственный, желанный и любимый. Слились в объятиях два мира, желая не потерять один другого в Вечности подарившей свидание.
Все так быстро испарилось, исчезло не оставив следа. Я подошла к женщине и почему то спросила разрешения остаться рядом. Она ответила, что мое место, в моем мире и невозможно изменить ход событий, невозможность эхом отозвалась в душе и обжигающий водопад хлынул из под прикрытых ресниц ...
И вот я стою перед домом, вдыхая непорочную свежесть...
Небольшая змейка грусти пробралась прямо к сердцу. Вдруг из подъезда выходит мой муж, на раскрытой ладони протягивает маленькую резную шкатулочку, в которой рядом лежат два обручальных кольца с бриллиантами. Душа моя словно взлетела на самую верхушку яблони, и уселась там, как
птица Гамаюн и запела, сладкоголосо очаровывая Мир, и весь мир слышал песню Счастья.
Желание проснуться не было. Чувство счастья и радости, это постоянное мое Восприятие Жизни, несмотря на внешние обстоятельства. В этом есть смысл, ведь если Закон Судьбы движет мыслью, мы можем видеть как отражается Небесное постоянно проявляясь на Земле.
И почему?
Мы говорим семь чудес света, семь нот, семь цветов радуги, семь дней в неделе, а в теле человека семь чакр. Говорим: семь пядей во лбу ...
Возможно ли это понять?
Как понять себя, познать Мир внутри, чтобы отражать его Светом во внешний мир создавая цветущий рай на Земле. Нужно стать СовершенствОМ - совершенными в Любви Небесных Отца-Матери.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-11-15 02:47:15
Переглядів сторінки твору 952
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.416 / 5.21)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.722
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2020.12.12 20:13
Автор у цю хвилину відсутній