Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
2025.12.01
05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
2025.12.01
02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
2025.11.30
21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
Реальность - Иллюзия - Сон
Создавая Мир Совершенства Творец дал нам возможность создавать своей свободной волей свой мирок - Величественный, светлый и чистый, очень уютный, радостный от ярких красок в сердце, там живет Богом данная Душа, как частица Его Света.
Язык реальности, речь смысла, а не формы, это означает, что свойства Вселенной Моей Души отражаются во всем, во всем повторяются, в том числе и нашем теле.
Мое нахождение между крепким сном и пробуждением, странным образом связано друг с другом.
Утро пятницы оказалось солнечным. Луч рассвета играл по моей подушке озорной шаловливостью и с нежным теплом, я на некоторое время забылась, вспоминая пограничное видение ...
Перед пробуждением, ясно слышала щебетание птиц, на рассвете славящих начало нового дня.
Перрон. Утренний рассвет и звенящая пустота ...
Женщина, всего одна женщина, ждала прибытия поезда. Мудрость окрасила серебром её волосы, которые красивым локоном выбились из под шляпки. Неподалёку к столбу привязан замечательной красоты вороной жеребец. В его грациозности ощущалась статная и благородная порода. Пар ещё клубился над его крупом, будто всадник спешил не опоздать. Хозяина рядом не было ... Я оглянулась вокруг, смятение и тревога наполняли мою душу. По мере того как рассеивался молочной дымки туман, все четче и четче вырисовывалась картина вокруг ... Всем своим существом чувствовала взгляд, что сверлит, изучает, с нежностью и волнением затрепетало сердце, участился пульс, холодная дрожь пробежала по всему телу.
Мужчина появился как призрак, извне ... Собрав все свое мужество, или женственность, сама того не понимая, я сделала шаг навстречу ...
Это был Он - единственный, желанный и любимый. Слились в объятиях два мира, желая не потерять один другого в Вечности подарившей свидание.
Все так быстро испарилось, исчезло не оставив следа. Я подошла к женщине и почему то спросила разрешения остаться рядом. Она ответила, что мое место, в моем мире и невозможно изменить ход событий, невозможность эхом отозвалась в душе и обжигающий водопад хлынул из под прикрытых ресниц ...
И вот я стою перед домом, вдыхая непорочную свежесть...
Небольшая змейка грусти пробралась прямо к сердцу. Вдруг из подъезда выходит мой муж, на раскрытой ладони протягивает маленькую резную шкатулочку, в которой рядом лежат два обручальных кольца с бриллиантами. Душа моя словно взлетела на самую верхушку яблони, и уселась там, как
птица Гамаюн и запела, сладкоголосо очаровывая Мир, и весь мир слышал песню Счастья.
Желание проснуться не было. Чувство счастья и радости, это постоянное мое Восприятие Жизни, несмотря на внешние обстоятельства. В этом есть смысл, ведь если Закон Судьбы движет мыслью, мы можем видеть как отражается Небесное постоянно проявляясь на Земле.
И почему?
Мы говорим семь чудес света, семь нот, семь цветов радуги, семь дней в неделе, а в теле человека семь чакр. Говорим: семь пядей во лбу ...
Возможно ли это понять?
Как понять себя, познать Мир внутри, чтобы отражать его Светом во внешний мир создавая цветущий рай на Земле. Нужно стать СовершенствОМ - совершенными в Любви Небесных Отца-Матери.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Реальность - Иллюзия - Сон
Создавая Мир Совершенства Творец дал нам возможность создавать своей свободной волей свой мирок - Величественный, светлый и чистый, очень уютный, радостный от ярких красок в сердце, там живет Богом данная Душа, как частица Его Света.
Язык реальности, речь смысла, а не формы, это означает, что свойства Вселенной Моей Души отражаются во всем, во всем повторяются, в том числе и нашем теле.
Мое нахождение между крепким сном и пробуждением, странным образом связано друг с другом.
Утро пятницы оказалось солнечным. Луч рассвета играл по моей подушке озорной шаловливостью и с нежным теплом, я на некоторое время забылась, вспоминая пограничное видение ...
Перед пробуждением, ясно слышала щебетание птиц, на рассвете славящих начало нового дня.
Перрон. Утренний рассвет и звенящая пустота ...
Женщина, всего одна женщина, ждала прибытия поезда. Мудрость окрасила серебром её волосы, которые красивым локоном выбились из под шляпки. Неподалёку к столбу привязан замечательной красоты вороной жеребец. В его грациозности ощущалась статная и благородная порода. Пар ещё клубился над его крупом, будто всадник спешил не опоздать. Хозяина рядом не было ... Я оглянулась вокруг, смятение и тревога наполняли мою душу. По мере того как рассеивался молочной дымки туман, все четче и четче вырисовывалась картина вокруг ... Всем своим существом чувствовала взгляд, что сверлит, изучает, с нежностью и волнением затрепетало сердце, участился пульс, холодная дрожь пробежала по всему телу.
Мужчина появился как призрак, извне ... Собрав все свое мужество, или женственность, сама того не понимая, я сделала шаг навстречу ...
Это был Он - единственный, желанный и любимый. Слились в объятиях два мира, желая не потерять один другого в Вечности подарившей свидание.
Все так быстро испарилось, исчезло не оставив следа. Я подошла к женщине и почему то спросила разрешения остаться рядом. Она ответила, что мое место, в моем мире и невозможно изменить ход событий, невозможность эхом отозвалась в душе и обжигающий водопад хлынул из под прикрытых ресниц ...
И вот я стою перед домом, вдыхая непорочную свежесть...
Небольшая змейка грусти пробралась прямо к сердцу. Вдруг из подъезда выходит мой муж, на раскрытой ладони протягивает маленькую резную шкатулочку, в которой рядом лежат два обручальных кольца с бриллиантами. Душа моя словно взлетела на самую верхушку яблони, и уселась там, как
птица Гамаюн и запела, сладкоголосо очаровывая Мир, и весь мир слышал песню Счастья.
Желание проснуться не было. Чувство счастья и радости, это постоянное мое Восприятие Жизни, несмотря на внешние обстоятельства. В этом есть смысл, ведь если Закон Судьбы движет мыслью, мы можем видеть как отражается Небесное постоянно проявляясь на Земле.
И почему?
Мы говорим семь чудес света, семь нот, семь цветов радуги, семь дней в неделе, а в теле человека семь чакр. Говорим: семь пядей во лбу ...
Возможно ли это понять?
Как понять себя, познать Мир внутри, чтобы отражать его Светом во внешний мир создавая цветущий рай на Земле. Нужно стать СовершенствОМ - совершенными в Любви Небесных Отца-Матери.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
