Поема "ЛітОсінь", осінь' 2013

1

Під широким деревом
Сивовусий Березень
Юному казав:
«Синку, не проґав
Ні панянки Червниці,
Ні сестриці Липниці,
Ні палкої Серпниці,
Бо, на жаль, залишишся,
Як я, синку, сам.
Де любов, там щастя,
Радість і багатство.
Отже, не проґав.
Обери дівчину
Гарну й господиню,
Славну долю заплануй
І спокійно запануй».
А чи вчасною була
Мудра ця розмова?
Бо заплутала вона
Хлопця молодого.

В ніч на Великодень
Зібрались у коло
Місяці Нового
Року весняного:
Загадковий Березень,
Квітень-красень,
Травень-ясен,
Чарівниця Червниця,
Мандрівниця Липниця,
Жартівниця Серпниця,
Найніжніший Вересень,
Жовтень-листоноша,
Листопад-вельможа,
Грудниця грайлива,
Січниця сонлива,
Лютниця мінлива.
Зібрались і слухають
Березня старого,
Діда сивовусого
Із напутнім словом:
«Ніч коротшає,
А день довшає.
Час іде вперед,
Не вертається –
Ви пануєте
І зникаєте.
Не біжіть
І не баріться,
Не сваріться,
Веселіться».
Молодому Березню
Посох передав
І, пішовши берегом,
Зник за небокрай.

Сонце сходить полем,
Понад лісом, бором,
Селами, містами,
Все живе вітає
З Рівноднем Весняним!
Все живе радіє:
Ллється, крапає, дзюрчить,
Шарудить і цвірінчить –
Про майбутнє мріє.

Радісно з піснями
Рівнодень Весняний
Заглядав у хати
І сміявся дзвінко;
Щоб були багаті,
Розсипав родзинки
(Зерна плодовиті,
Щоб родились діти)
У солодке тісто –
Паски золотисті.
Писанками милувався,
Крашанками запасався.
Крашанок шкарлупки
В чорну землю закидав,
Щоб була родюча
І квітуча, як весна.

Все живе заворушилось,
Теплі хутра залишило.
Дочекалися весни –
І на страви на пісні
Для здоров’я і краси,
І бігом, бігом, бігом
В парк, у ліс, на стадіон.

Є в саду джерельце –
Березневе серце,
У бруньках дерева –
Руки березневі,
А зелені галявини –
Теплих ніг проталини.
П’є природа талий сніг,
Жадібно впивається –
Так відроджується світ
І душа втішається.

2

Квітень швидко дуже
Брата наздогнав
Й урочисто, дружньо
Посох перейняв.

Квітень-красень
Сніг останній
Із землі зганяє
І намистом
Із конвалій
Рясно прикрашає
В лісі проліски
Тендітні –
Перші квіти,
Наче діти,
Тягнуться до сонця,
Тягнуться до світла.

Повернулись і птахи
З виріїв далеких:
Посідали на дахи
Й гнізда в’ють лелеки;
У шпаківнях пташенята
Кличуть: «Мамо!», кличуть: «Тато!»
В небі синім журавлі
Людям трублять: «Ой, люлі!
Красень-Квітень на дворі!
Ми додому летимо
І з собою несемо
Веселу новину:
Весна, весна нині!
Буде з нею нам тепло,
Буде з нею нам добро!»

Дідусі, бабусі,
І сини, і дочки –
На городі вся сім’я,
В полі і в садочку:
Моркву сіють і буряк,
Гарбуз, огірочки.
І картоплю посадили,
І капусту,
Щоб до осені родили
Густо-густо.
І цибулю, і часник,
Вистачило щоб на рік.
Біла річка із пелюстків,
Пряні аромати –
Це на ягоди і фрукти
Будемо багаті.

В небі блискавка блищить –
Травень десь неподалік.

Травень-ясен не барився
І за справу взявся
І навколо світ барвисто
Вмить зафарбувався:
Є в саду нарциси –
Сонячні маркізи,
Пани є тюльпани
У палких жупанах,
У біленький комірок
Одягнувся і бузок,
Із мережив сукні
У дівчат рожеві –
Кущики пахучі!
Квіточки травневі!
Пишні верболози
Світлом оповиті,
У сріблястих росах
Трави соковиті.
У зелених стрічках
Запалали свічки –
Свято й у каштанів:
Перемога! Травень!

Вічний Травень, молодий
І закоханий,
Як стежина у п’янкий
Вирій спогадів.

Наближається подія
Романтична –
Травень посох передасть
Чарівниці.
Чарівниці-Червниці –
Дівчині привітній
З палаючим серденьком –
І настане літо!

3

Гаряче, спекотно.
Де вода? Вода!
Це її висока
Сонячна хода.
Це вона, чарівна,
Марево і сон.
Золотим піском
Босоніж бігом;
Промінцем ужалить
Поцілунком –
І живе шукає
Порятунку.
Хвилею накриє,
Ще раз, не відчепиться,
Поки не зомлієш –
Це шалена Червниця.

Щічки – полунички,
А губки – сунички;
Ручки – гнучкі вишні,
Черешні і сливи;
Ніжки – швидкі річки,
Потоки бурхливі.
Запашне волосся
Із трав польових,
Сукня з поясочком
Із садових квіт.
Сміх її – дзвіночок,
Зубчики – перлинки,
А жагучі очі –
Чорнії вуглинки.

А як ночі ворони,
Тоді очі зоряні,
Довгий плащ сріблястий.
Прохолода. Щастя.
Пристрасні бажання,
Зустрічі, зізнання.

І зітхає чарівниця –
Дівчині ніяк не спиться.
Що з тобою, Червнице?
Зашарілась. Певно, це
Закохалась у ясного
Травня – хлопця весняного.
«Так, я Травеня кохаю!
Серце каже: «Я чекаю»
І питається: «Ти де?
Чи сумуєш? Чи прийдеш?»

Літній день найдовший,
Сонце у зеніті.
Три сестри зустрілись
І збирають квіти.
І плетуть віночки,
І свічки вставляють
І з піснями в річку
Плавно опускають.
«Я сплела обручку
Із квіток пахучих,
Цей вінок чарівний,
Щоб здійснилась мрія:
Допливи до нього,
Єдиного мого,
Поєднай в любові
Спільно наші долі».
І доплив до Травня
Червниці віночок
І гуляли славно
На весіллі гості.
І доплив до Квітня
Липниці віночок –
І пішли по світу
До мандрів охочі.
І весну, і літо
Дарувала пара,
Все живе раділо,
Весело співало.

Середина літа –
Це медовий місяць,
Місяць мандрівниці-
Липниці і Квітня.

Завели їх мандри дальні,
Море де, пісок і пальми.
Запитання: є купальник?
Шльопки є? – навіщо? Й босі
Можем бігти до кокосів,
Ананасів і бананів.
Побували на Баштані:
Їли дині, ой!, духмяні,
Кавуни солодкі.
Ще були на Сході:
Фіги, фініки, інжир –
Ягідно-фруктовий пір.
Куштували апельсини,
І гранат, і мандарини –
Вітаміни, вітаміни…
Відпочилі і засмаглі
Повернулися додому;
Привезли бурштин, смарагди,
Збагатили ними посох
Й жартівниці передали –
Серпниці русоволосій.

4

Не доплив до Березня
Серпниці віночок.
Дивляться на берег той
Її сині очі.
Сині очі,
Сумні ночі,
Сумний день,
Любов, ти де?
Де ти, загадковий,
Де ти, незабутній:
Очі бірюзові
І біляві кудрі?

Та насправді бачив,
Як віночок плив
Березень, а вчасно
Його не зловив.
І тепер шукає
Серпниці віночок –
Серденько дівоче.
Двох сестер проґавив,
А третю не хоче
Залишати,
Буде з нею, може,
Йому щастя.
А третя тендітна
І смілива,
І красою квітне
І кмітлива.
Він шукав на днищі
Всіх річок в окрузі;
Там, де вітер свище,
На полях і в лузі,
У гіллі і серед трав,
Де ж віночок заблукав?

Сукня оксамитова
З пелюсток троянди,
Мить довгоочікувана:
Серпниці зізнання.
Відчуває Березня
Тут, неподалік,
Калатає серденько –
Істини ця мить!
І до нього тягнеться
Кожная клітинка,
Ось він, такий бажаний,
Гарний, як картинка.
Погляди зустрілись…
Ну то й що? То як?
Здійснюється мрія?
Доля він твоя?
Ні! Не може бути!
Привітання де?
Як таке збагнути?
Мимохідь іде!
Трепетне всередині
Важко опустилось,
Розуміє Серпниця:
Мрія не здійснилась.

«Сонце-друже, де вінець?» –
Березень питає.
«Він розплівсь, а вітерець
З квітами гуляє».
«Брате-Вітер, поверни
Із віночка квіти.
Я сплету новий». «Вгорі.
Вище», – каже Вітер.
І питав у Місяця
Березень засмучений.
«Розчинивсь у вічності,
Де зірки блискучії».

Серпниця не сердиться,
Вигадка – та й годі.
«Що було, не вернеться, –
Серденько говорить, –
Буде що, побачимо».
І від цього легше.
За кінцем початок є
І любов знайдеться.

І скінчились зливи,
Припинились шторми,
Завітали штилі,
Засіяло сонце.
Серпниця сміється:
«Я жива душа!»
І за серп береться,
Бо жнива прийшла.
Колосочки золотенькі,
Повні на зернята,
Так і тягнуться до неньки –
Урожай багатий.
Стиглі яблука і груші,
Сливи у садочку
Вітерець потроху трусить.
Підступає осінь.
І бажання таємничі
В зорепад серпневий:
Щоб знайти кохання вічне,
Почуття взаємне.

5

Б’є енергія фонтаном,
Подих Вересень тамує,
Розуміє, це – кохання:
«Серпнице, тебе люблю я!»
І свідомо власні міфи,
Створені колись уявно,
Уособлюють утіху
Дійсним джерелом бажання.
Краплі чисті і прозорі
До душі з дощем впадають
І зникають, щоби знову
Відродитись у коханні.
І хвилини не повільно,
Не летять тепер – пливуть,
Часом палко, але пильно
Обирають вірний путь.
Залишайте добрі звістки
І приємні спомини,
Бо життя таки зі змістом,
Гарне і в гармонії.

І здійснилось Серпниці
Побажання таємниче:
Трепетне до Вересня
Почуття нестримно кличе.
«Так, я повністю твоя:
Тілом, серцем і душею;
Ти є в мене, в тебе – я –
Дві закохані лілеї.
Так, я повністю твоя:
Ти думки мої читаєш
Про щасливе майбуття,
Що на нас обох чекає».

Хмари в небі синім –
Рівнодень Осінній:
Відтепер коротшає
День, а вечір довшає.
В Рівнодень Осінній
Не ходи до лісу!
Бо живе ховається
І з теплом прощається
До весни… А ти,
Сіроокий Вересне,
Пропонуєш Серпниці
По життю іти… разом?
Це ж чудово! Це ж любов!
І береш за ручку,
Дістаєш обручку,
Одягаєш й обіцяєш
Поруч бути назавжди.

Посміхнулось Сонце,
Побажало молодим
До омріяного йти
І гарненьку доньку.
З побажанням «сина!»
Завітала злива,
З щедрими дарунками –
Краплями-цілунками:
Краплі мудрості, терпіння
І взаєморозуміння;
«Є родина – є хатина,
Є турбота – є робота,
Є любов – і щастя є –
Це закон на все живе».
Вітер на весіллі
Вірності бажав
І букет із квітів
Парі дарував:
«Цей букет чудовий
Із ясних зірок,
Вашої любові
На віки зарок».
І зійшли ці квіти
Згодом у рядочки,
У слова проникні
Для синів і дочок.

Гомінке і гаряче
Літо відліта –
Серденько палаюче
Осінь зустріча.
Найніжніший Вересень
Серпницю приспав
У вбранні веселому
Серед житніх трав.
З Вересневим сонечком
Серпниця-Діва
Уві сні казковому
Зиму зігріва.
Навесні прокинеться,
Вересня втіша
Дивовижна Серпниця,
Лагідна душа.

6

Гарно у багряний
Землю огортає
Жовтень-листоноша,
Вітерець розносить
Золоті листівки
По новим домівкам
До тварин і до рослин,
«Буде взимку тепло всім», –
Адресантів сповіщає.
Дощик землю окропляє –
І мозаїка з грибів:
Ними на всю зиму
Запасуться їдоки –
Білочки і їжачки.
Ягоди, горіхи в лісі,
Ні ведмеді, ані лиси,
Як настануть дні холодні,
Не залишаться голодні.
Якщо вчасно запастись,
Ситим буде навіть лис.

Бравий Листопад-вельможа
Брата Жовтня-листоноша
Справу до кінця довів:
Лист останній обтрусив;
І морозчиком маленьким
Налякав усіх легенько.
І сумні пісні і думи,
Колискові на бандурі –
На гіллі дерев заграв,
Виснажений ліс приспав.
І застиг він у тумані,
Наче диво чи омана,
Кличе: «Йди-но, подивись!»
Зачарований той ліс.

Перший сніг у небі в’ється –
Це зима іде-сміється.

І здійняла посох
Грудниця грайлива
І в пухку перину
Землю оповила,
Заблищав на сонці
Сніговій сріблястий,
Притрусив віконця –
Стало, як у казці.
За носи і щоки
Морозець хапає,
«Теплий у вас одяг
І взуття? – питає. –
Лижі і санчата,
Ковзани готові?
То ж у сніг пірнайте
У візерунковий!»

В найкоротший день зимовий
І в найдовшу в році ніч
Завітає Дід Микола
До слухняних до усіх.
І багато подарунків
Під ялинки покладуть
Дід Микола та онука,
Яку Грудницею звуть.
І розвісять мандарини,
І медові пряники,
І горіхи на ялинки,
І смачні льодяники.
І збереться вся родина,
Вогники палатимуть,
І в очікуванні дива
Цілу ніч гулятимуть.

Я – місточок
Між батьками і дітьми,
Я – листочок
Із минулого в сучасне,
Я – крижинка,
Мерехтить що у пітьмі,
І сльозинка,
Що дарує миті щастя.

7

Ух, морози затріщали!
Добре Січниця січе.
Зібралися над свічками
Ворожити про своє
Січниця і Грудниця,
І сестриця Лютниця:
«Хто мій буде суджений?
Ряджений хто буде?»
Може, і не гоже?
Та з’явився милий
Листопад-вельможа
Грудниці грайливій.
І наснився Жовтень
Січниці сонливій.
І гуляли гості
На обох весіллях.

Так змішались дні і ночі,
Дні звичайні і свята,
Вихідні і дні робочі –
Відпочити час настав.

Дуже Лютниця лютує
І то, звісно, не дарма:
Її тітонька дівує
Аж до селі, а вона
Залишатися не хоче
Без любові, без сім’ї,
Її серденько тріпоче,
Ллються слізоньки дівочі:
«Ходить де коханий мій?
Вересень – жонатий хлопець.
Залишився хто мені?»
І лютує божевільно,
Не жалкуючи морозу,
І попереджає: «Стріну
Кого-небудь на дорозі,
Щоки опіку і носа
В кучугури замету –
Злість на тім свою зведу!»

Та раптово вщухли люті
І морози, і вітри –
Болісне таки минає
Чи на час, чи назавжди.
І тоді сказали люди:
«Раз погода вже ясна –
Березень назад вертає,
А за ним іде весна».

І зібрав найкращі квіти,
Найкоштовніші прикраси
Березень і все це милій
Запропонував одразу:
«Будь мені супутницею,
Люба моя, Лютнице».

***

ЛітОсінь – це літопис
Про літо і про осінь,
Про зиму, про весну,
Про радість і про сум,
Про дощ і про ясну
І сонячну погоду;
Про всю живу красу,
Про нас і про природу;
Про будні і свята;
Це казка і життя.
Тож читайте і вивчайте,
І пораду пам’ятайте:
Не біжіть
І не баріться,
Не сваріться,
Веселіться.