Коли у містах - святкові салюти, вони мимоволі здригаються, присідають або падають на землю...

Думки вголос

Серед ночі – вибухи-салюти,
Ніч-бо новорічна, як-не-як.
Добре видно спалахи, і чути
Ніч переходу – зоріє, як маяк.
Перехожий затуляє вуха –
Він, мабуть, радіти не навчивсь.
А насправді – не стачає духу
Святкувати шумно і товктись.
Щойно він звідтіль, зі штовханини,
Де товчеться в ступі, наче мак,
Доля його неньки України.
Там війна, братове, як-не-як.
Оминув, не дорікнув, не гаркнув.
Ствол не вихопив зненацька, не пальнув.
Увійшов у двір, крізь тиху арку,
А компанію пробачив запальну.
Хоч йому у серці стугоніло,
Поночі робилося в очах.
Але ж гуртові нема й малого діла.
Знали б, як то салютує страх!
Вибухає швидше від снаряду,
Убива раніш, як автомат.
Але сам собі знаходиш раду,
Бо ти – захисник, бо ти – солдат.
Там душа – на клоччя – наче квітка,
Сто пелюсток осипає в сніг.
Руки побіліли – не зігріти.
Подубіли – не зігріти – ніг.
Навіть сніг уже здається теплим,
Від безсоння – іскри з-під повік.
А нізвідки раптом: «Степом. Степом…»
Пісня старша, ніж солдатський вік.
Степом, степом йшли у бій солдати…
Де ж оце було? Звідкіль слова?
Це ж, мабуть, тепер і його мати
Собі серце страхом розрива…
…Ось лише на кілька днів додому.
Наче в сон пірнув – у інший світ.
Тільки від салютів – грому й грому!
І на серці – той же біль і гніт.
Він би й сам хотів відсвяткувати,
Якби не цвіла на сході кров.
Але ще не час, братки, не свято!
(Феєрверк накрив однак ізнов).
Новорічні вибухи-салюти
Позначають новорічний мир.
Бо зі сходу вибухів не чути.
Від салютів-бо поглухли ми.

3 січня 2015 року