Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.22
14:33
Не хочете стати овочем на старісті – їжте овочі замолоду.
Глибше лизнеш – більше куснеш.
Безкорислива любов корисніша для здоров’я.
Сила мистецтва не залежить од сили звуку.
Не втрачайте голову – шануйте працю перукаря.
Політ думки був пере
2026.06.22
13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
2026.06.22
12:20
Розділ II: РУНІЧНЕ КОЛО ПІВНІЧНОЇ КРОВІ
Наступного дня після того, як золоте чорнило застигло на пергаменті, туман над Києвом змінився пронизливим північним вітром. Маленька Анна сиділа в дівочих покоях своєї матері, княгині Інгігерди. Тут пахло зовсі
2026.06.22
07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
2026.06.22
06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
2026.06.21
21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
2026.06.21
21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
2026.06.21
21:00
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
20:09
Вона була вихована серед білого мармуру, кольорових мозаїк Софії та шелесту пергаментів у скрипторіях сонячного Києва періоду «золотого віку» Русі ХІ століття. Донька великого князя Ярослава Мудрого, вона мала стати живою печаткою у великій грі європейськ
2026.06.21
20:08
Прозорий ліс у сутіні прозорій.
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.
Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.
Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну
2026.06.21
17:06
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
16:52
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
2026.06.21
16:50
Вдягнувши водолаза маску,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.
Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.
Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,
2026.06.21
16:08
Скоро наші уже будуть, мабуть Крим звільняти.
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
2026.06.21
12:48
Час тече, наче плинна вода
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.
Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.
Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,
2026.06.21
12:33
У твоїх очах небагато спокою:
Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –
Аж до критичного струму.
У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –
Аж до критичного струму.
У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Кримська (1964) /
Вірші
/
Далекий схід
Серед ночі – вибухи-салюти
Ніч-бо новорічна, як-не-як.
Добре видно спалахи, і чути
Ніч переходу – зоріє, як маяк.
Перехожий затуляє вуха –
Він, мабуть, радіти не навчивсь.
А насправді – не стачає духу
Святкувати шумно і товктись.
Щойно він звідтіль, зі штовханини,
Де товчеться в ступі, наче мак,
Доля його неньки України.
Там війна, братове, як-не-як.
Оминув, не дорікнув, не гаркнув.
Ствол не вихопив зненацька, не пальнув.
Увійшов у двір, крізь тиху арку,
А компанію пробачив запальну.
Хоч йому у серці стугоніло,
Поночі робилося в очах.
Але ж гуртові нема й малого діла.
Знали б, як то салютує страх!
Вибухає швидше від снаряду,
Убива раніш, як автомат.
Але сам собі знаходиш раду,
Бо ти – захисник, бо ти – солдат.
Там душа – на клоччя – наче квітка,
Сто пелюсток осипає в сніг.
Руки побіліли – не зігріти.
Подубіли – не зігріти – ніг.
Навіть сніг уже здається теплим,
Від безсоння – іскри з-під повік.
А нізвідки раптом: «Степом. Степом…»
Пісня старша, ніж солдатський вік.
Степом, степом йшли у бій солдати…
Де ж оце було? Звідкіль слова?
Це ж, мабуть, тепер і його мати
Собі серце страхом розрива…
…Ось лише на кілька днів додому.
Наче в сон пірнув – у інший світ.
Тільки від салютів – грому й грому!
І на серці – той же біль і гніт.
Він би й сам хотів відсвяткувати,
Якби не цвіла на сході кров.
Але ще не час, братки, не свято!
(Феєрверк накрив однак ізнов).
Новорічні вибухи-салюти
Позначають новорічний мир.
Бо зі сходу вибухів не чути.
Від салютів-бо поглухли ми.
3 січня 2015 року
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Серед ночі – вибухи-салюти
Коли у містах - святкові салюти, вони мимоволі здригаються, присідають або падають на землю...
Думки вголос
Серед ночі – вибухи-салюти,Ніч-бо новорічна, як-не-як.
Добре видно спалахи, і чути
Ніч переходу – зоріє, як маяк.
Перехожий затуляє вуха –
Він, мабуть, радіти не навчивсь.
А насправді – не стачає духу
Святкувати шумно і товктись.
Щойно він звідтіль, зі штовханини,
Де товчеться в ступі, наче мак,
Доля його неньки України.
Там війна, братове, як-не-як.
Оминув, не дорікнув, не гаркнув.
Ствол не вихопив зненацька, не пальнув.
Увійшов у двір, крізь тиху арку,
А компанію пробачив запальну.
Хоч йому у серці стугоніло,
Поночі робилося в очах.
Але ж гуртові нема й малого діла.
Знали б, як то салютує страх!
Вибухає швидше від снаряду,
Убива раніш, як автомат.
Але сам собі знаходиш раду,
Бо ти – захисник, бо ти – солдат.
Там душа – на клоччя – наче квітка,
Сто пелюсток осипає в сніг.
Руки побіліли – не зігріти.
Подубіли – не зігріти – ніг.
Навіть сніг уже здається теплим,
Від безсоння – іскри з-під повік.
А нізвідки раптом: «Степом. Степом…»
Пісня старша, ніж солдатський вік.
Степом, степом йшли у бій солдати…
Де ж оце було? Звідкіль слова?
Це ж, мабуть, тепер і його мати
Собі серце страхом розрива…
…Ось лише на кілька днів додому.
Наче в сон пірнув – у інший світ.
Тільки від салютів – грому й грому!
І на серці – той же біль і гніт.
Він би й сам хотів відсвяткувати,
Якби не цвіла на сході кров.
Але ще не час, братки, не свято!
(Феєрверк накрив однак ізнов).
Новорічні вибухи-салюти
Позначають новорічний мир.
Бо зі сходу вибухів не чути.
Від салютів-бо поглухли ми.
3 січня 2015 року
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
