Ця утома від світу не лікується швидко.
Я хотіла злетіти. Вже й дороги не видко...
Сизі кола по небу, мідний град і пір'їни.
Закладаю щоднини по душі, по раїні...

Над лошатами літо. Між ріднею остуда.
Повноводиться Ворскла...
І зливаються люди...
Білі вени безсоння. Зеленаві опони.
Я росла б цикламеном... На заваді циклони.

Здобуваючи тишу, виплітаючи верші,
Я простую по хвилях - не остання, не перша.
Розступилися біди, поцятковані сосни.
Хоч гори між пеньками, хоч кефаллю шубовсни.

- Все минеться до снігу... - шепче вітер затято. -
Повисушую жито, угамується дятел.
Вкоріняться горіхи, рожевітимуть смоли...
Так жадалося меду...
Та кусалися бджоли.

Ця непізнана terra - скатертина грудкаста.
Обійти б її тричі.
Мо", ще вродиться щастя.

Therapy

This fatigue of world is not treated quickly,
I wanted to fly, but the pathway was briskly.
Gray circles in the sky, copper hail and feather,
Every day I put down a soul, a poplar…

There is summer under foals, the natives are ill,
Vorskla is flooding, and people are merging. Still
Insomnia’s veins are bleeding… I would be a cyclamen,
But cyclones prevent me from this. Amen.

Obtaining eternal silence and knitting tackle,
I walk on the waves – I am not the first in this battle.
Disasters and speckled pines move aside,
I may burn between hemps or like a mullet - hide.

“All will pass, when it starts to snow” -
Wind whispers, “when woodpecker calms down”.
“When nut trees go to sleep and resin becomes rosy”…
I wanted honey so much… But bees were noisy…

This unidentified terra is a clumpy curtain…
Bypass it three times – maybe there will be fortune…

2014

Переклад виконано на кафедрі теорії і практики перекладу
Тернопільського педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
під керівництвом к. філ. наук Н.І. Пасічник