Із Йосипа Бродського

Це не втрата глузду, я притомився за літо.
По сорочку до шафи полізеш - і день свисне.
Хутчіш би зима, хай запорошать її мітли
Міста велелюдні, а для початку - хоч листя.

Ляжу не роздягаючись, шукатиму коди
В чужих одкровеннях, доки залишки року
Поволі переходять на "зебрі"асфальт.
Свобода -
Це коли звітрюються імена із трону,
А сік піднебіння солодший від халви Шираза,
І, хоча мізки перекручені, наче ріг муфлона,
Жодного співчуття тим, хто минув оази.

2015


Иосиф Бродский

Я не то что схожу с ума, но устал за лето.
За рубашкой в комод полезешь, и день потерян.
Поскорей бы, что ли, пришла зима и занесла всё это -
города, человеков, но для начала зелень.
Стану спать не раздевшись или читать с любого
места чужую книгу, покамест остатки года,
переходят в положенном месте асфальт.
Свобода -
это когда забываешь отчество у тирана,
а слюна во рту слаще халвы Шираза,
и, хотя твой мозг перекручен, как рог барана,
ничего не каплет из голубого глаза.