ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.04.19 11:03
Вимотуєш байдужістю й мовчиш,
І губиться ще не забута близькість.
Твоя безпристрасність - це точно не фетиш?
А наше все куди могло подітись?

Направду може бути все страшніш -
До царства тіней ти зійшла ще взимку.
І нині можна грати La Mattchiche,

Катерина Савельєва
2026.04.18 22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.

Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки

хома дідим
2026.04.18 21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска

Ігор Шоха
2026.04.18 19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,

Іван Потьомкін
2026.04.18 19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Костянтин Ватульов
2026.04.18 18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?

Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,

М Менянин
2026.04.18 17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.

Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах

Ігор Терен
2026.04.18 13:44
                    І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................

Юрій Гундарів
2026.04.18 13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.

Борис Костиря
2026.04.18 12:59
Безпритульний іде під дощем.
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.

Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти

Олена Побийголод
2026.04.18 07:54
Володимир Диховичний (1911-1963),
Моріс Слободськой (1913-1991)

Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:

Іван Потьомкін
2026.04.17 20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н

хома дідим
2026.04.17 18:44
білий брудний голуб
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння

С М
2026.04.17 17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди

у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть

Юрій Лазірко
2026.04.17 15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче

Костянтин Ватульов
2026.04.17 15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?

На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лія Ланер
2026.04.18

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марися Лавра (1984) / Вірші

 *****
антракт порожня зала
і the end
байдужа сцена шарпані куліси
облізлі крісла
парапет самотньо дише

маріонетку зрадили
давно
в пилюці замкнена у скрині
обличчя ліплене
із глини нитки як слина

не прийде вірний
ляльковод
нема аншлагу її слава
у тіло увіп'яла жало
життя пройшло як не було

у думці уціліла мантра
я не сама в театрі

2015









      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-02-06 23:24:16
Переглядів сторінки твору 3696
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.987 / 5.5  (4.979 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.729 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Блюзу
Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2015.11.10 22:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-07 10:56:51 ]
Про "жало" - саме ВОНО!
Сумний і гарний твір, сприймається із нутрощів запилюженої скрині з реквізитом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-07 12:21:59 ]
Коли не сама в "театрі", то якось легше, чи не так? Якщо актриса, то 100% не сама. Поезія, напевно, не може існувати без самонавіювання, так само як і театр. Одні актори скаржаться на суглоби та іншу рамну частину тілес, другі на зрадливих коханок і коханців, треті - можливо, з першими і другими, пишуть про час і про себе в ньому. Без плачів щось не пишеться, а якщо пишеться, то з натяком на філософію кобзарського штибу.
Вірш має деякі ґанджі технічного характеру.
Оцей рядок стосується саме цього вірша, а все інше - за результатам випадкових (несистематичних) спостережень. Воно саме впадає в очі.
З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2015-02-07 13:45:58 ]
Гарно і змістовно. Справді, життя - не слава, а роль...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Насипаний (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-07 17:30:03 ]
така правда життя. не всі ролі позитивні. маріонетки. ляльководи - лялькарі бавляться у свої брудні ігри ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-08 14:25:28 ]
Дякую, пані Ірино, так вже є, було і буде - одні йдуть, інші приходять, а скриня одна, і пилюка сива на скронях осідає, все міняєтьсязмінюється, молоде - старішає, нове - давністю обростає, лиш одне лишається незмінним - єство...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-09 15:10:58 ]
Не відаю хто сказав, але згадалося - життя - театр, і всі ми тут актори. Воно так, але кожен під себе пише сценарій спектаклю в якому обирає собі роль - головного героя, чи другопланового. Анно-Віталіє, щира дяка за прочитання, ціную.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-09 15:35:21 ]
Пане Вікторе, завше, у всі часи і до нині, кожна маріонетка має безліч ляльководів, ниточок багато, є за що смикати. Мислю, бути маріонеткою чи ляльководом однаково відповідальна місія - ляльковод керує і несе відповідальність, маріонетка ж виконує всю роботу, і лише безсовісні завдань не виконують, таки так. Спасибі за прочитання.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-10 20:32:50 ]
Спасибі, Миколо, видається що Ви розумієте мою писанину як ніхто, і це не може не тішити. Звичайно, самонавіювання краще за садомазо, але це так, кому як. Гадаю, краще дивитися правді у вічі, підніматися, обтрусити пилючиння і йти далі, аніж скиглити. Щира дяка!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-10 21:11:39 ]
Не завжди це так, як Ви пишете про те, що хтось щось розуміє краще за інших. Природно, що пишу не про себе, а про явище. І воно має такі безадресні ознаки чи прикмети:
- хтось не має тями ні в віршових формах, ні в віршових розмірах, ні в поетичних стилях. Але він озивається - по-доброму чи якось інакше в залежності від шлеї, яка потрапила чи не потрапила під відоме місце, або керуючись іншими чинниками;
- хтось має якусь тяму у всьому означеному вище, але все одно поводиться в залежності від шлеї тощо.
Мені ніщо нікуди не потрапляє, я і маю тяму, і не маю її в чомусь, але намагаюсь бачити у творі автора саме твір, в якому я або не розібрався, але розберусь, або в якому я розібрався, та не поспішаю робити висновки. Бо і розібравшись будь-в чому, можна відчувати свою невпевненість, що це саме так.
І про всяк випадок я не виношу категоричних ішень або оцінок.

З пошанівком,
М.Бояров.