
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.16
22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
2025.10.16
20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
2025.10.16
20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
2025.10.16
16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
2025.10.16
06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
2025.10.15
23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
2025.10.15
22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
2025.10.15
21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
2025.10.15
15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
2025.10.15
14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
Преображение
Скажи мой друг: знаешь ли ты, кто ты есть?
Ты - Ангел, спустившийся с небес на Землю, сотканный из чистой Любви и солнечного Света.
Ты - есть ЛЮБОВЬ, большая, чистая, теплая, такая нежная и светлая, только тебя нельзя потрогать, надо почувствовать своим Сердцем.
Бог есть ЛЮБОВЬ, безусловная, беспредельная, безграничная......
ОН создал тебя по своему образу и подобию. А значит, ТЫ тоже ЕСТЬ Любовь!
Разве нужно искать Любовь тому, кто из неё создан?
Надо заглянуть себе в душу и там отыскать маленький лучик этой любви, которая согревает тебя.
Пусть из твоего Сердца выглянет лучик Любви - чистый, неиссякаемый своим Светом, ласкающий всё вокруг. Ты можешь светить сам!
Ты Ангел любви, который не ждёт любви. Ты Ангел, который даёт её сам и не ждёт награды. И Любовь всегда есть там, где есть ты!
Ты - изумительное божественное сокровище!
Позволь себе наслаждаться каждым мгновением любви, дыханием её Жизни.
Одна Твоя улыбка, один лучик Света твоего Сердца озаряет всё и всех вокруг. Улыбайся и дари всем свой Сердечный Свет!
Дари всем доброту своей Души!
Дари родным, друзьям и просто прохожим, близким и дальним, обнимая их нежностью души и пусть каждый будет желанным.
Свети забывшему, что он есть Свет, даже если тот не понимает этого, даже если он не видит ни своего ни твоего света и блуждает в потьмах, дари ему Любовь, такую, как Заря пробуждающая утро, когда начинают петь песню Жизни птицы, и ветер восхваляет преображение рассвета в новый день.
Ты, чудесный маленький лучик, который превращается в большое Солнце, согревающий всех Светом Любви. Ты можешь дарить любовь другим, даже если те выбрали привычную узкую колею или блуждают по бездорожью, запутались в трясине будничной суеты, вместо радужного света безбрежного потока Жизни.
Вдруг, когда нибудь, Тебе будет грустно, вспомни, что Ты - Ангел, самый нежный, самый любимый, самый необыкновенный и самый желанный человечек на всём свете!
Ты можешь творить Жизнь, в самом прекрасном из миров!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Преображение

Скажи мой друг: знаешь ли ты, кто ты есть?
Ты - Ангел, спустившийся с небес на Землю, сотканный из чистой Любви и солнечного Света.
Ты - есть ЛЮБОВЬ, большая, чистая, теплая, такая нежная и светлая, только тебя нельзя потрогать, надо почувствовать своим Сердцем.
Бог есть ЛЮБОВЬ, безусловная, беспредельная, безграничная......
ОН создал тебя по своему образу и подобию. А значит, ТЫ тоже ЕСТЬ Любовь!
Разве нужно искать Любовь тому, кто из неё создан?
Надо заглянуть себе в душу и там отыскать маленький лучик этой любви, которая согревает тебя.
Пусть из твоего Сердца выглянет лучик Любви - чистый, неиссякаемый своим Светом, ласкающий всё вокруг. Ты можешь светить сам!
Ты Ангел любви, который не ждёт любви. Ты Ангел, который даёт её сам и не ждёт награды. И Любовь всегда есть там, где есть ты!
Ты - изумительное божественное сокровище!
Позволь себе наслаждаться каждым мгновением любви, дыханием её Жизни.
Одна Твоя улыбка, один лучик Света твоего Сердца озаряет всё и всех вокруг. Улыбайся и дари всем свой Сердечный Свет!
Дари всем доброту своей Души!
Дари родным, друзьям и просто прохожим, близким и дальним, обнимая их нежностью души и пусть каждый будет желанным.
Свети забывшему, что он есть Свет, даже если тот не понимает этого, даже если он не видит ни своего ни твоего света и блуждает в потьмах, дари ему Любовь, такую, как Заря пробуждающая утро, когда начинают петь песню Жизни птицы, и ветер восхваляет преображение рассвета в новый день.
Ты, чудесный маленький лучик, который превращается в большое Солнце, согревающий всех Светом Любви. Ты можешь дарить любовь другим, даже если те выбрали привычную узкую колею или блуждают по бездорожью, запутались в трясине будничной суеты, вместо радужного света безбрежного потока Жизни.
Вдруг, когда нибудь, Тебе будет грустно, вспомни, что Ты - Ангел, самый нежный, самый любимый, самый необыкновенный и самый желанный человечек на всём свете!
Ты можешь творить Жизнь, в самом прекрасном из миров!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію