Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Люблю тишину
Смотреть в бескрайние просторы ...
Музыка с небес и солнца лучи благие -
Безмятежный покой, напевает песни родные,
Дыханьем тёплым согрета Душа.
О, как же наша Русь хороша!
читаю в интернете... Путин, мол, за всё в ответе. Здесь, не сделал...там сломал и где снова оплошал... Не достроил, не домыл, памперс, многим, не сменил. Не раздал всем денег пачку, не поднял с пола жвачку, хоть бросал-то и не он. Вообщем, не достоин он быть, у многих Президентом. От Америки, ведь, нет патента. Вот, Немцов другое дело, - в 90-х много сделал... Всех обул, одел, отмыл и заначку подарил. Жили, пили, не тужили. Вообщем, всё было ништяк. А, теперь один бардак... Все не чёсаны, не мыты и дороги в хлам разбиты. Кто-же в этом виноват, чешет репу демократ. А... ну, да! Конечно, Путин. Он-же совестью замучен, всем жильё не поменял, разогнал воров-менял. Березовских и Гусинских, Ходорковских, Лебединских. Вот, теперь и ядом дышат: на Руси свободы нет... Нет, ни мыла, ни закуски и талоны на игрушки - Горбачёвская пора. Путин, уходить пора. Миша с Запада кричит: "Развалил страну, - бандит", всё Европе подпевая...А, ведь сам, "зараза", знает, кто довёл страну до точки. Может, Ельцинская дочка? Нет, при Ельцине всё было... Даже, без талонов - мыло. Вообщем, жили - не тужили и бандитам не платили. А дороги, были - "класс"; был вкуснее, даже квас. Ну, вот... Путин появился, говорят не похмелялся, пьяный ходит целый день, словно старый дряхлый пень. Жаль, не Брежневское время... Вот, где молодое племя. Все не пили, не курили и на самбо все ходили. Эх... не то, что, блин, сейчас... голод, холод, кислый квас. Пенсию приносят поздно, опоздали, аж, на час. Эх, забыли... как, полгода не платили, забыв нас. Что там пенсия? Зарплату получали колбасой... Даже сам ассенизатор начислял себе с горой. А теперь, зарплаты мало, Сочи стало дорожать... В Турцию придётся ехать, вот-же... дожил, твою мать. А, машины, а машины? Ведь, дорог не перейти. Видно новых русских стало, просто мать её ети. А вот, раньше два запора лишь по улице ползли. Только барин мог позволить из Тольятти - жигули. Ну, да ладно... Вообщем, ясно... жизнь наша не удалась. Лучик света Удальцова, лишь поможет не пропасть. Он давно уж на Болотной открывает свою пасть. За свободу призывая Россиянам помереть. Для Америки нас много, нужно сократить на треть . А то головы подняли, позабыли, кто есть кто? США миру хозяин, а Россия, в нём, - никто... Только Путин костью в горле янкам сильно помешал. Нашу, матушку-Россию взял и нагло приподнял. И заставил всех крестится на Руси славянский крест. Вообщем, бунт им обломился, Русь прошла, на вшивость, тест !
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
