Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Люблю тишину
Смотреть в бескрайние просторы ...
Музыка с небес и солнца лучи благие -
Безмятежный покой, напевает песни родные,
Дыханьем тёплым согрета Душа.
О, как же наша Русь хороша!
читаю в интернете... Путин, мол, за всё в ответе. Здесь, не сделал...там сломал и где снова оплошал... Не достроил, не домыл, памперс, многим, не сменил. Не раздал всем денег пачку, не поднял с пола жвачку, хоть бросал-то и не он. Вообщем, не достоин он быть, у многих Президентом. От Америки, ведь, нет патента. Вот, Немцов другое дело, - в 90-х много сделал... Всех обул, одел, отмыл и заначку подарил. Жили, пили, не тужили. Вообщем, всё было ништяк. А, теперь один бардак... Все не чёсаны, не мыты и дороги в хлам разбиты. Кто-же в этом виноват, чешет репу демократ. А... ну, да! Конечно, Путин. Он-же совестью замучен, всем жильё не поменял, разогнал воров-менял. Березовских и Гусинских, Ходорковских, Лебединских. Вот, теперь и ядом дышат: на Руси свободы нет... Нет, ни мыла, ни закуски и талоны на игрушки - Горбачёвская пора. Путин, уходить пора. Миша с Запада кричит: "Развалил страну, - бандит", всё Европе подпевая...А, ведь сам, "зараза", знает, кто довёл страну до точки. Может, Ельцинская дочка? Нет, при Ельцине всё было... Даже, без талонов - мыло. Вообщем, жили - не тужили и бандитам не платили. А дороги, были - "класс"; был вкуснее, даже квас. Ну, вот... Путин появился, говорят не похмелялся, пьяный ходит целый день, словно старый дряхлый пень. Жаль, не Брежневское время... Вот, где молодое племя. Все не пили, не курили и на самбо все ходили. Эх... не то, что, блин, сейчас... голод, холод, кислый квас. Пенсию приносят поздно, опоздали, аж, на час. Эх, забыли... как, полгода не платили, забыв нас. Что там пенсия? Зарплату получали колбасой... Даже сам ассенизатор начислял себе с горой. А теперь, зарплаты мало, Сочи стало дорожать... В Турцию придётся ехать, вот-же... дожил, твою мать. А, машины, а машины? Ведь, дорог не перейти. Видно новых русских стало, просто мать её ети. А вот, раньше два запора лишь по улице ползли. Только барин мог позволить из Тольятти - жигули. Ну, да ладно... Вообщем, ясно... жизнь наша не удалась. Лучик света Удальцова, лишь поможет не пропасть. Он давно уж на Болотной открывает свою пасть. За свободу призывая Россиянам помереть. Для Америки нас много, нужно сократить на треть . А то головы подняли, позабыли, кто есть кто? США миру хозяин, а Россия, в нём, - никто... Только Путин костью в горле янкам сильно помешал. Нашу, матушку-Россию взял и нагло приподнял. И заставил всех крестится на Руси славянский крест. Вообщем, бунт им обломился, Русь прошла, на вшивость, тест !
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)