Пісок сипучий і гарячий
Волами, шляхом все одним,
Вожу до моря я, на дачі -
Стежки там посипають ним.
І нудь страшна. Щодня - це саме:
Воли, важкий скрипучий віз,
Сухе річище під ногами,
Мої сліди і слід коліс.
І клонить голову дрімота,
І мариться, котрий вже раз,
Що бачу шкуру бегемота,
Накинуту на гірський кряж.
І берега трикутний чільник,
Сліди коліс, сліди волів...
Я покорився. Я невільник...
Живу дурманом глупих снів.

Иван Бунин "Невольник"
Песок, сребристый и горячий,
Вожу я к морю на волах,
Чтоб усыпать дорожки к даче,
Как снег, белеющий в скалах.
И скучно мне. Все то же, то же:
Волы, скрипучий трудный путь,
Иссохшее речное ложе,
Песок, сверкающий, как ртуть.
И клонит голову дремота.
И мнится, что уж много лет
Я вижу кожу бегемота —
Горы морщинистый хребет,
И моря синий треугольник,
И к морю длинный след колес…
Я покорился. Я невольник,
Живу лишь сонным ядом грез

"Р.Петрів "приобщался" до російської мови і літератури у концтаборах і не набув до них найменшої відрази, чим так грішать чи не всі росіяни до української мови і культури.
Ще з гулагівських часів Р.Петрів захоплюється й перекладацькою роботою. Перекладає з російської мови на українську і навпаки. Його улюбленим російським поетом є Бунін".
Юрій Балега, член Спілки письменників України, доцент Ужгородського держуніверситету (з передмови до книги Романа Петріва "Терен у полум'ї")