Скромність прикрашає людину? Хтось таке рек колись. Не думаю що це є так, кожен має свою імхо, і безглуздо не рахуватися з почутим. Зі сторони видніше - говорять, теж не завжди правильна теза. Звідки мені знати що хотів автор, чи хтось інший сказати з того чи іншого приводу, от і доводиться розкопувати останки душі аби хоч щось допетрати. В даному випадку "вона", то і зима, і земля, і країна, і людина і т.д. Можна довго продовжувати безкінечний ряд порівнянь. Мої вірші, якщо цю писанину можна так назвати, виникають спонтанно,і є наслідком певного емоційного стану, в даному випадку, мого, а вже як хто розуміє мою імхо, то вже інше, бо муляє всередині своя, така невичерпна й примхлива. Спасибі за прочитання і намагання зрозуміти плутані підтексти. Ярославе, ціную те що Ви зі мною щирий.

Щира дяка, пане Миколо. Життя ж бо іде, і корективи вносить свої, кожного разу новіші й несподівані як сніг в травні, а воно таке буває, хоч і не часто. Маємо нагоду в черговий раз переконатися що читачі не бажають мислити, складати докупи лонічні пазли своєї уваги і уяви. Трохи прикро дивитися на такий стан речей тут, на ПМ, та і в сучукрліт загалом. До прикладу, кілька днів тому на ПМ світився текст мудрої жінки й гідної цього слова, поетки, яка може стати прикладом у творчості для багатьох з нас, і що? А нічого, читаті не бажають поезії високого рівня, шансон і "випендрьож" наразі в пошані. Гидко, звичайно, але, вже як є. Паяцолія триває, як в житті так і в інших сферах буттєвої реальності суспільства. Вибачайте за мою надмірну балакучість, знаю, це мій недолік, вада пожиттєв, але виправлюся, обіцяю. Спасибі за прочитання.

Всі чогось хочуть, а його, того що бажається - нема. Хай завше хотіння будуть немарними й потрібними, і збуваються повсякчасно. Весни вам, Вікторе, і всього найтеплішого. Дякую за візит.