
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.06.07
19:54
Ні любка, ні теща –
приснилося дещо
таке, що і вірш не умістить всього:
спливло з давноліття
як дід в позасвіття
відходив до Бога у царство Його:
Було тихо й парко,
приснилося дещо
таке, що і вірш не умістить всього:
спливло з давноліття
як дід в позасвіття
відходив до Бога у царство Його:
Було тихо й парко,
2023.06.07
12:13
Лампа сгорела насмерть.
Иссяк источник вольфрама.
Улыбнись в темноте.
Не вижу.
Глупость.
Несколько раз повторяется.
2.
Иссяк источник вольфрама.
Улыбнись в темноте.
Не вижу.
Глупость.
Несколько раз повторяется.
2.
2023.06.07
10:58
Під прямим кутом наші лінії
перетнулися випадково,
ну а може не випадково,
а навмисно – не знаю я.
Я дивився у небо синє,
ти дивилася на вітрини.
Нескладних думок лімузини
перетнулися випадково,
ну а може не випадково,
а навмисно – не знаю я.
Я дивився у небо синє,
ти дивилася на вітрини.
Нескладних думок лімузини
2023.06.07
10:50
По закінченні філфаку Київського університету мою дипломну працю за рекомендацією Лідії Булаховської, доньки славнозвісного мовознавця, взяли в збірник наукових статей і запропонували стати аспірантом Інституту літератури.
Через деякий час завідуючий
2023.06.07
06:15
Ой, буде лихо, буде лихо і вам,
росіяни!
Сказано: «Воздасться усім по ділах!» –
окаянні.
З часом змінює навіть найтяжчий гріх –
прозріння.
Та небо трощитиме дітей твоїх
об каміння.
росіяни!
Сказано: «Воздасться усім по ділах!» –
окаянні.
З часом змінює навіть найтяжчий гріх –
прозріння.
Та небо трощитиме дітей твоїх
об каміння.
2023.06.07
05:11
Це нарешті сталось –
Більш нема стремлінь.
Чи настала старість,
Чи вітає лінь?
Певно, вдвох підкрались
Без розмов пустих
І чекати жалість
Марна річ від них.
Більш нема стремлінь.
Чи настала старість,
Чи вітає лінь?
Певно, вдвох підкрались
Без розмов пустих
І чекати жалість
Марна річ від них.
2023.06.07
01:10
Від трьох хрестів дві тіні –
то Бог-Отець у Сині.
З часів Русі понині
живем з ним в Україні.
Але не все так просто,
хтось заздрить цьому росту
Господньої країни –
Христа Русі, Вкраїни.
то Бог-Отець у Сині.
З часів Русі понині
живем з ним в Україні.
Але не все так просто,
хтось заздрить цьому росту
Господньої країни –
Христа Русі, Вкраїни.
2023.06.06
21:46
Після дамби їм буде амба...
Молитва за росію.
Відкрий ,Боже ,очі незрячим,
Ідола вщент розтрощи.
Щоби народ той побачив
Скільки він зла натворив
Молитва за росію.
Відкрий ,Боже ,очі незрячим,
Ідола вщент розтрощи.
Щоби народ той побачив
Скільки він зла натворив
2023.06.06
09:37
Чому так завжди стається?
Чому все зникає
непомітно і безболісно?
Не залишає навіть сліду
у пошрамованій пам'яті.
Їй не властиві почуття
провини і безсилля.
Чому все зникає
непомітно і безболісно?
Не залишає навіть сліду
у пошрамованій пам'яті.
Їй не властиві почуття
провини і безсилля.
2023.06.06
04:59
Сходить сонце над світом,
День новий настає, –
Зачароване літом,
Б’ється серце моє.
І в душі неспокійній
Тільки світло й тепло, –
Все лихе безнадійно
Звідтіля відійшло.
День новий настає, –
Зачароване літом,
Б’ється серце моє.
І в душі неспокійній
Тільки світло й тепло, –
Все лихе безнадійно
Звідтіля відійшло.
2023.06.05
20:55
Із Д.Мінаєва
Коли стосовно дорожнечі
здіймає раптом плач бідняк –
мовляв, як ліг тягар на плечі,
то і не збудешся ніяк, –
давайте чесно, ми ж не діти!
Дивуюсь я на те завжди:
Коли стосовно дорожнечі
здіймає раптом плач бідняк –
мовляв, як ліг тягар на плечі,
то і не збудешся ніяк, –
давайте чесно, ми ж не діти!
Дивуюсь я на те завжди:
2023.06.05
19:31
– Кто-кто? – переспросил я, так как просто не мог поверить тому, что услышал в ответ на вопрос: “Кто же твой герой?”
– Да, Бин Ладен.
– Но почему именно он, а не..?
– А не Лумумбы, Манделы... А потому, что не они, а он унизил саму Америку...
– Но ком
2023.06.05
15:50
Тепер я добираю сили йти
у безмеж, у тривогу і за браму,
обрамленого барикадами Абрама
бажаючи знайти.
Він має вчену степінь Бога.
Я маю трохи меншу і тому
моя душа – Його мала небога, –
у безмеж, у тривогу і за браму,
обрамленого барикадами Абрама
бажаючи знайти.
Він має вчену степінь Бога.
Я маю трохи меншу і тому
моя душа – Його мала небога, –
2023.06.05
15:48
Найбільший дарунок людині від Бога –
це воля – свобода у діях і мріях.
Він дарував нам свободу любити,
свободу творити і навіть карати,
хоча і застерігав: не вбивати, –
свободу змінити себе і здолати
усе, що в душі будяком проростає.
Почути, побачи
це воля – свобода у діях і мріях.
Він дарував нам свободу любити,
свободу творити і навіть карати,
хоча і застерігав: не вбивати, –
свободу змінити себе і здолати
усе, що в душі будяком проростає.
Почути, побачи
2023.06.05
11:01
У категорії «шобтиздох» путін поза конкуренцією.
Жага крові у москалів потужніша, ніж у акул.
Добрі люди тішаться, москалі зловтішаються.
Скаженим тварюкам допоможе не вакцинація, а скотомогильник.
Російське співчуття подібне до крокодилячих
2023.06.05
05:09
Хоч уже боліли вуха
І набридло бути вдвох, –
Я сидів, терпів і слухав
Безкінечний монолог
Усезнаючої жінки
Про її одвічний бій
З можновладцями й оцінки
Їхніх вчинків, слів і дій.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І набридло бути вдвох, –
Я сидів, терпів і слухав
Безкінечний монолог
Усезнаючої жінки
Про її одвічний бій
З можновладцями й оцінки
Їхніх вчинків, слів і дій.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2023.05.29
2023.04.06
2023.03.09
2023.03.01
2023.02.18
2023.02.18
2023.02.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юрій Лазірко /
Проза
З Рубрики Інше
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З Рубрики Інше
***
Хвиля хвилі
-----------
Я стою серед вітрів
І гойдаю морем хвилі.
День на хвилю постарів,
Хвилю не хвилюють милі.
Милі хвилі хвилі зріз,
А хвилинам ідіоми -
Як зарублені на ніс,
Крають берег аксіоми.
14 Липня 2006
***
Люблю
-----
Згубилось тіло у любові -
А значить нічого ховати...
Вона живе у кожнім слові
Її руками не втримати.
Вона в Тобі, Вона без Тебе,
Вона з хреста і Божа Мати.
І я люблю, вдихнувши неба,
Твоїх очей сліпкі дукати.
І я люблю за душу думку,
І за образу уст сирітки.
Нехай заповне поцілунком-
Ти знаєш що і знаєш звідки...
Комусь від Неї стане тепло,
А хтось згорить у Ній заживо...
І заплативши болем пекла,
Опустить хрест у гріх цнотливо.
16 Липня 2006
Поміж Краплин
На слух привітний стукіт у вікно...
Це знову час з`їзджає шклом розбито.
І в котрий раз одне і теж кіно -
Душа у неповторність перелита.
Поміж краплинами врятуй мене -
Там у надію вирядився спокій,
Там ще живе все те, що промине,
Там ще не чути відчайдушних кроків.
Нехай живу поміж дощу краплин...
Між них розтанути - журбою стати,
Та не ховатися в комку хвилин,
Коли, розбивши супокій, з`їзджати.
10 Березня 2006
Рука малює пестощами тіло
Рука малює пестощами тіло
і дихання зісунулось у стогін.
Від мандрів цих нестримно-очманілих
злипає очі враз і кожен огин.
Немов росою, надми вкриті потом,
і кожен рух уже торкає неба...
Нам байдуже, що з нами буде потім -
гойдаєм світ і мріємо... про себе.
23 Липня 2006
Лазірко зиркає
"...у дурному вірші Лазірко"
Сергій Корнієнко
Лазірко зиркає словами з-під пера,
та бульбашки, що гусячі, по шкірі
роздмухує,
(луну витрухує)
ось так -
"oh, yeah... oh, yeah... oh, yeah...",
жартує, та не лицемірить.
Підошва неба стерлася з дощу і Ра
спагетно перелазить через діри,
а вуха слухають,
як серце бухкає
таки
моє... моє...моє...
на бульбашки - бракує шкіри.
Хай вірш зелений та дурний, не вірш - а гра,
бракує глибини, душі та виру,
назвіть - порнухою,
слівцем під мухою
ще б пак -
так є... так є... так є...
аби всещиро.
Кишить думками - де є дуст? Пора
іти горі до Магомета. Віриш?
Коли столи ще є,
коли є з ким (хто п`є)
а - є,
направду -
є... є... є...
Я накриваю з миром,
ви ж наливайте - в міру.
Образа - пшик,
до неї - звик,
а неба чорний черевик
старанно досвінговує
останнього проміння крик.
Віршу - гаплик!
Всесвітньо - гик :)
7 Січня 2009
Ні-чи-я
Невпинний колообіг
у пізнанні власнім,
себе до неба роззявляє
зозуляче
"я".
Роздмухалась любов
у попелястім щасті
і вирвалась душа,
мов пір`я.
В леті яснім
голодне "я" по волі,
воля з болю -
ні...чи...я.
23 Квітня 2008
Відьмацька ніч
Ця ніч відьмацька - тож мітла тремтить в міжніжжі,
забудь про всіх живих, святих - тепер пітьма.
А крок - по вусі кажана скажено ріже,
на свіжу кров чекає комарні юрма.
Сповзає, мов змія, на хутір крадьки темінь.
Несеться вітер стрімголов бозна-куди,
заховують у гнізда птахи власний лемент,
туман шляхи латає ниткою з води.
Мольфар-мірошник меле світло в жорнах-хмарах,
мережать лоскоти русалки у ставку
несе з корчми хмільним слівцем та перегаром,
сопе ковальський міх, чекаючи на "куй".
Де око не клади - чатують з лихом змори:
анциболот, хованець, той що греблі рве,
лісун, очеретяник, щезник в мухоморах,
у світлячках пекельник - глянь, тай оживе.
Біда несе в торбині кодло битих злиднів,
клекоче трунком, гострить нишком язика,
очиська перекочує вогнем огидні
та приколисує недугу на руках.
Стару церквицю підпирає болем віра,
а три хрести, мов круки, здзьобують зірки,
і стрижні в`їлись, мов капкан у лапу звіра -
ятрять в дошках, Бог проглядає крізь дірки.
Відьмацька ніч - розпусниця, стара повія.
За щастя - душу, за любов - кубло з утіх.
Важкі повіки вгору тягне нечисть Вію -
це час прийшов прозріти і допити гріх.
13 Листопада 2007
Хвиля хвилі
-----------
Я стою серед вітрів
І гойдаю морем хвилі.
День на хвилю постарів,
Хвилю не хвилюють милі.
Милі хвилі хвилі зріз,
А хвилинам ідіоми -
Як зарублені на ніс,
Крають берег аксіоми.
14 Липня 2006
***
Люблю
-----
Згубилось тіло у любові -
А значить нічого ховати...
Вона живе у кожнім слові
Її руками не втримати.
Вона в Тобі, Вона без Тебе,
Вона з хреста і Божа Мати.
І я люблю, вдихнувши неба,
Твоїх очей сліпкі дукати.
І я люблю за душу думку,
І за образу уст сирітки.
Нехай заповне поцілунком-
Ти знаєш що і знаєш звідки...
Комусь від Неї стане тепло,
А хтось згорить у Ній заживо...
І заплативши болем пекла,
Опустить хрест у гріх цнотливо.
16 Липня 2006
Поміж Краплин
На слух привітний стукіт у вікно...
Це знову час з`їзджає шклом розбито.
І в котрий раз одне і теж кіно -
Душа у неповторність перелита.
Поміж краплинами врятуй мене -
Там у надію вирядився спокій,
Там ще живе все те, що промине,
Там ще не чути відчайдушних кроків.
Нехай живу поміж дощу краплин...
Між них розтанути - журбою стати,
Та не ховатися в комку хвилин,
Коли, розбивши супокій, з`їзджати.
10 Березня 2006
Рука малює пестощами тіло
Рука малює пестощами тіло
і дихання зісунулось у стогін.
Від мандрів цих нестримно-очманілих
злипає очі враз і кожен огин.
Немов росою, надми вкриті потом,
і кожен рух уже торкає неба...
Нам байдуже, що з нами буде потім -
гойдаєм світ і мріємо... про себе.
23 Липня 2006
Лазірко зиркає
"...у дурному вірші Лазірко"
Сергій Корнієнко
Лазірко зиркає словами з-під пера,
та бульбашки, що гусячі, по шкірі
роздмухує,
(луну витрухує)
ось так -
"oh, yeah... oh, yeah... oh, yeah...",
жартує, та не лицемірить.
Підошва неба стерлася з дощу і Ра
спагетно перелазить через діри,
а вуха слухають,
як серце бухкає
таки
моє... моє...моє...
на бульбашки - бракує шкіри.
Хай вірш зелений та дурний, не вірш - а гра,
бракує глибини, душі та виру,
назвіть - порнухою,
слівцем під мухою
ще б пак -
так є... так є... так є...
аби всещиро.
Кишить думками - де є дуст? Пора
іти горі до Магомета. Віриш?
Коли столи ще є,
коли є з ким (хто п`є)
а - є,
направду -
є... є... є...
Я накриваю з миром,
ви ж наливайте - в міру.
Образа - пшик,
до неї - звик,
а неба чорний черевик
старанно досвінговує
останнього проміння крик.
Віршу - гаплик!
Всесвітньо - гик :)
7 Січня 2009
Ні-чи-я
Невпинний колообіг
у пізнанні власнім,
себе до неба роззявляє
зозуляче
"я".
Роздмухалась любов
у попелястім щасті
і вирвалась душа,
мов пір`я.
В леті яснім
голодне "я" по волі,
воля з болю -
ні...чи...я.
23 Квітня 2008
Відьмацька ніч
Ця ніч відьмацька - тож мітла тремтить в міжніжжі,
забудь про всіх живих, святих - тепер пітьма.
А крок - по вусі кажана скажено ріже,
на свіжу кров чекає комарні юрма.
Сповзає, мов змія, на хутір крадьки темінь.
Несеться вітер стрімголов бозна-куди,
заховують у гнізда птахи власний лемент,
туман шляхи латає ниткою з води.
Мольфар-мірошник меле світло в жорнах-хмарах,
мережать лоскоти русалки у ставку
несе з корчми хмільним слівцем та перегаром,
сопе ковальський міх, чекаючи на "куй".
Де око не клади - чатують з лихом змори:
анциболот, хованець, той що греблі рве,
лісун, очеретяник, щезник в мухоморах,
у світлячках пекельник - глянь, тай оживе.
Біда несе в торбині кодло битих злиднів,
клекоче трунком, гострить нишком язика,
очиська перекочує вогнем огидні
та приколисує недугу на руках.
Стару церквицю підпирає болем віра,
а три хрести, мов круки, здзьобують зірки,
і стрижні в`їлись, мов капкан у лапу звіра -
ятрять в дошках, Бог проглядає крізь дірки.
Відьмацька ніч - розпусниця, стара повія.
За щастя - душу, за любов - кубло з утіх.
Важкі повіки вгору тягне нечисть Вію -
це час прийшов прозріти і допити гріх.
13 Листопада 2007
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію