***
Хвиля хвилі
-----------
Я стою серед вітрів
І гойдаю морем хвилі.
День на хвилю постарів,
Хвилю не хвилюють милі.

Милі хвилі хвилі зріз,
А хвилинам ідіоми -
Як зарублені на ніс,
Крають берег аксіоми.

14 Липня 2006

***
Люблю
-----
Згубилось тіло у любові -
А значить нічого ховати...
Вона живе у кожнім слові
Її руками не втримати.

Вона в Тобі, Вона без Тебе,
Вона з хреста і Божа Мати.
І я люблю, вдихнувши неба,
Твоїх очей сліпкі дукати.

І я люблю за душу думку,
І за образу уст сирітки.
Нехай заповне поцілунком-
Ти знаєш що і знаєш звідки...

Комусь від Неї стане тепло,
А хтось згорить у Ній заживо...
І заплативши болем пекла,
Опустить хрест у гріх цнотливо.

16 Липня 2006

Поміж Краплин

На слух привітний стукіт у вікно...
Це знову час з`їзджає шклом розбито.
І в котрий раз одне і теж кіно -
Душа у неповторність перелита.

Поміж краплинами врятуй мене -
Там у надію вирядився спокій,
Там ще живе все те, що промине,
Там ще не чути відчайдушних кроків.

Нехай живу поміж дощу краплин...
Між них розтанути - журбою стати,
Та не ховатися в комку хвилин,
Коли, розбивши супокій, з`їзджати.

10 Березня 2006

Рука малює пестощами тіло

Рука малює пестощами тіло
і дихання зісунулось у стогін.
Від мандрів цих нестримно-очманілих
злипає очі враз і кожен огин.

Немов росою, надми вкриті потом,
і кожен рух уже торкає неба...
Нам байдуже, що з нами буде потім -
гойдаєм світ і мріємо... про себе.

23 Липня 2006

Лазірко зиркає

"...у дурному вірші Лазірко"
Сергій Корнієнко

Лазірко зиркає словами з-під пера,
та бульбашки, що гусячі, по шкірі
роздмухує,
(луну витрухує)
ось так -
"oh, yeah... oh, yeah... oh, yeah...",
жартує, та не лицемірить.
Підошва неба стерлася з дощу і Ра
спагетно перелазить через діри,
а вуха слухають,
як серце бухкає
таки
моє... моє...моє...
на бульбашки - бракує шкіри.
Хай вірш зелений та дурний, не вірш - а гра,
бракує глибини, душі та виру,
назвіть - порнухою,
слівцем під мухою
ще б пак -
так є... так є... так є...
аби всещиро.
Кишить думками - де є дуст? Пора
іти горі до Магомета. Віриш?
Коли столи ще є,
коли є з ким (хто п`є)
а - є,
направду -
є... є... є...
Я накриваю з миром,
ви ж наливайте - в міру.
Образа - пшик,
до неї - звик,
а неба чорний черевик
старанно досвінговує
останнього проміння крик.
Віршу - гаплик!
Всесвітньо - гик :)

7 Січня 2009

Ні-чи-я

Невпинний колообіг
у пізнанні власнім,
себе до неба роззявляє
зозуляче
"я".
Роздмухалась любов
у попелястім щасті
і вирвалась душа,
мов пір`я.
В леті яснім
голодне "я" по волі,
воля з болю -
ні...чи...я.

23 Квітня 2008

Відьмацька ніч

Ця ніч відьмацька - тож мітла тремтить в міжніжжі,
забудь про всіх живих, святих - тепер пітьма.
А крок - по вусі кажана скажено ріже,
на свіжу кров чекає комарні юрма.

Сповзає, мов змія, на хутір крадьки темінь.
Несеться вітер стрімголов бозна-куди,
заховують у гнізда птахи власний лемент,
туман шляхи латає ниткою з води.

Мольфар-мірошник меле світло в жорнах-хмарах,
мережать лоскоти русалки у ставку
несе з корчми хмільним слівцем та перегаром,
сопе ковальський міх, чекаючи на "куй".

Де око не клади - чатують з лихом змори:
анциболот, хованець, той що греблі рве,
лісун, очеретяник, щезник в мухоморах,
у світлячках пекельник - глянь, тай оживе.

Біда несе в торбині кодло битих злиднів,
клекоче трунком, гострить нишком язика,
очиська перекочує вогнем огидні
та приколисує недугу на руках.

Стару церквицю підпирає болем віра,
а три хрести, мов круки, здзьобують зірки,
і стрижні в`їлись, мов капкан у лапу звіра -
ятрять в дошках, Бог проглядає крізь дірки.

Відьмацька ніч - розпусниця, стара повія.
За щастя - душу, за любов - кубло з утіх.
Важкі повіки вгору тягне нечисть Вію -
це час прийшов прозріти і допити гріх.

13 Листопада 2007