.
• Материнська молитва з дня моря виймає (дістає).
• Материнське благословення і у воді не тоне, і у вогні не горить.
• Материнське слово мимо не мовиться.
• Материнським словом Бог править.
• Без матінки рідної і квіти безбарвно цвітуть.
• Матінка рідненька - незгасима свічка.
• Серце матері краще сонця гріє.
(з української народної мудрості)

Як старший син дійшов зрілості, мати сказала: «Настав час шукати свою долю»,- і додала: «Спечу тобі на дорогу пиріг. Можеш узяти половину з моїм благословенням або ж увесь – без нього».
«Хто віда, що буде попереду,- подумав парубок,-тож візьму весь».
Поцілував матір, а потім відвів меншого брата убік: «Лишаю тобі свій ніж. Якщо, не дай Бог, він покриється іржею, знай, що я в небезпеці, і якомога скорше вирушай на поміч!»
Не день і не два йшов парубок і натрапив на чабана.
«Чиї пасеш пасеш вівці?»- спитав.
«Усі вони Рудого Етіна».
«Хто такий?»
«О, це жорстокий чоловік з трьома головами. Він викрав королівну і збиткується над нею...»
«А де ж мешкає?»
«Палац його неподалік, а добратись туди не так-то просто. Дикі звірі охороняють його й готові розтерзати кожного, хто насмілиться наблизитись...»
І справді. Невдовзі юнак побачив чудовиська з двома головами та з чотирма рогами. Неймовірний страх наскрізь пройняв його і надав такої спритності ногам , що притьмом опинився біля палацу. Двері були відчинені. Юнак ускочив і потрапив на кухню. Там поралась стара жінка.
«Дозвольте перебути тут,- звернувсь до неї.- Я страшенно стомився».
«Це місце, хлопче,- небезпечне. Рудий Етін убиває кожного, хто ввійшов сюди».
Юнак волів би вийти, та боявся звірів, що скупчились довкола палацу.
«Сховайте мене де-небудь!»- благав.
І враз громом розлунилось: «Тут тхне людиною!.. Живий чи мертвий мушу зжерти!»
Гігант витяг зі схованки переляканого гостя.
«Як відповіси на три мої запитання, відпущу,- пообіцяв Рудий Етін.
« Що менше, тим небезпечніше,- прогуркотіла перша голова.
Юнак мовчав.
«Річ без кінця- що це?»- буркнула друга.
Юнак тільки похитав головою.
«Мертве несе живе»,- третя голова завершила випробування.
Без відповіді лишилося й це запитання.
Рудий Етін ударив бідолашного незнайку чарівною палицею по голові і той, мов пір’їна, зник у кам’яному отворі.
Раннього ранку молодший син поглянув на ніж, залишений братом, і побачив, що той покрився іржею.
«Мушу йти виручати брата!»- сказав матері.
«Йди, синку, та візьми з собою пиріг. Половину з моїм благословенням, цілий – без нього».
Не гаючись, узяв половину пирога і вирушив в дорогу.
Якогось дня стрів стареньку і охоче поділився з нею пирогом.
«Візьми ось цю паличку. Знадобиться тобі»,- сказала й зникла, начебто й не було її.
По якімсь часі зустрів і чабана, а потім – і диких звірів, що ревіли й гарчали. Як навчила стара чарівниця, змахував паличкою і потвори одна за одною падали мертві.
Дістався нарешті й палацу Рудого Етіна. Не злякався чудовиська і спокійно відповідав на запитання кожної з трьох голів. Після правильних відповідей ( а це були – берег, чаша й судно) одна за одною голови падали на підлогу. Мов трухляве дерево, звалився донедавна нездоланний Рудий Етін. Кухарка вказала , де потерпають королівна та сотні інших бранців і серед них – брат переможця.
Р.S.
В оригіналі казка зветься «Рудий Етін». Я змінив назву, бо вважаю, що щасливий фінал вдався насамперед завдяки материнському благословенню.