Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.02
05:58
Із чашкою теплої кави
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.
2026.11.02
01:34
Сонце нікуди не поспішає, ні,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.
Годинник цок-цок, та мені все одно,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.
Годинник цок-цок, та мені все одно,
2026.11.01
23:35
така мандрівка
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами
2026.11.01
22:49
Антологія драматичних містерій Середньовіччя,
Відродження та епохи Бароко)
І. ЕПОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: Містика віри та вигнання.
«ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ: ХВАЛА МОЇМ СЕСТРАМ-ПТИЦЯМ»
Відродження та епохи Бароко)
І. ЕПОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: Містика віри та вигнання.
«ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ: ХВАЛА МОЇМ СЕСТРАМ-ПТИЦЯМ»
2026.11.01
22:06
На вигоні влітку молодь постійно збиралась,
Ледь не до самого ранку на нім «тирлувалась».
Веселились, жартували і пісні співали,
Історії десь почуті переповідали.
Історії то веселі, то до серця в п‘ятах.
Чулось часом, як від страху охають дівчата.
Х
Ледь не до самого ранку на нім «тирлувалась».
Веселились, жартували і пісні співали,
Історії десь почуті переповідали.
Історії то веселі, то до серця в п‘ятах.
Чулось часом, як від страху охають дівчата.
Х
2026.11.01
17:44
Не чуємо, що пізно говорити
як в’януть вуха, а свої роти
пороззявляли на чуже корито
лукаві воріженьки і брати.
Зійшли зі сцени головні ґаранти
безпеки, миру, дружби і добра
і настає обіцяна пора
як в’януть вуха, а свої роти
пороззявляли на чуже корито
лукаві воріженьки і брати.
Зійшли зі сцени головні ґаранти
безпеки, миру, дружби і добра
і настає обіцяна пора
2026.11.01
15:33
Цей важливий ковток, ніби чашу цикути,
Я прийму перед стратою, в лати закутий.
І у нім я розкрию великі сонати
Перед тим, як піти у небесні пенати.
В цім важливім горнятці відкрию поеми,
Неповторні трактати, рядки, теореми.
Я прийму перед стратою, в лати закутий.
І у нім я розкрию великі сонати
Перед тим, як піти у небесні пенати.
В цім важливім горнятці відкрию поеми,
Неповторні трактати, рядки, теореми.
2026.11.01
13:03
Чотиривірш - строфа, що складається з чотирьох рядків і зазвичай має закінчену думку, має французьку назву: катрен.
А чому не українську? Чотири рядки - чотирик!
Синиця на підвіконні -
добра прикмета.
Це як баховська Чакона
після ракети.
А чому не українську? Чотири рядки - чотирик!
Синиця на підвіконні -
добра прикмета.
Це як баховська Чакона
після ракети.
2026.11.01
12:30
Журба заклякла горілиць,
Гузьким лежить між блискавиць,
Летить крихке між довгих віт,
По гіллю сходить чорний кіт,
До змерзлих відьом на льоду
Підносить всохлу лободу,
Говорить відьмам: — Ворожба
Перлинам пер знайшла гриба!
Гузьким лежить між блискавиць,
Летить крихке між довгих віт,
По гіллю сходить чорний кіт,
До змерзлих відьом на льоду
Підносить всохлу лободу,
Говорить відьмам: — Ворожба
Перлинам пер знайшла гриба!
2026.11.01
07:41
Не квітнуть верби, сохнуть лози
Уздовж піщаних берегів, -
Вода в Дніпрі гірка, як сльози
Убитих горем матерів.
Вже кожен камінь тихо плаче
І криком сходить німота
Від хвиль, що плещуть нетерпляче:
Біда, біда, біда, біда...
Уздовж піщаних берегів, -
Вода в Дніпрі гірка, як сльози
Убитих горем матерів.
Вже кожен камінь тихо плаче
І криком сходить німота
Від хвиль, що плещуть нетерпляче:
Біда, біда, біда, біда...
2026.10.31
23:30
Книжкові сторінки покинуто біля моря
Сліди піску і хвиль на них
Наповзає тінь, відкинута хмарою
Ковзає, очима минулих часів
Ось приплив їх поглинає
Без зусиль, як-небудь
Є розповідь, один король
Сліди піску і хвиль на них
Наповзає тінь, відкинута хмарою
Ковзає, очима минулих часів
Ось приплив їх поглинає
Без зусиль, як-небудь
Є розповідь, один король
2026.10.31
23:04
жовтнева девальвація
завершується
майже релігійно
ясно у всякого власна релігія
погода міняється
тьмариться передобіднє світло
крізь холодну вогкість
сорка у громіздкому
завершується
майже релігійно
ясно у всякого власна релігія
погода міняється
тьмариться передобіднє світло
крізь холодну вогкість
сорка у громіздкому
2026.10.31
19:59
А жовтень прохолодою повіяв,
І стіни кам'яні мовчать, німі.
Ти і сьогодні білий парус-мрія.
Невидно крізь шибки мутні в пітьмі.
Ти тільки будь, - молюся я ночами,
А вдень у круговерті різних справ
Бинтую порожнечі сірі рани,
І стіни кам'яні мовчать, німі.
Ти і сьогодні білий парус-мрія.
Невидно крізь шибки мутні в пітьмі.
Ти тільки будь, - молюся я ночами,
А вдень у круговерті різних справ
Бинтую порожнечі сірі рани,
2026.10.31
19:13
Кого немає у хатині скраю,
тих доля випихає за Дунай,
щоб загодя не трафили у рай,
якого на землі ніде немає
(хоча і пекла не буває теж
за межами руїни і пожеж),
та де не буду, серце уміщає
все, що дарує доля на врожай:
тих доля випихає за Дунай,
щоб загодя не трафили у рай,
якого на землі ніде немає
(хоча і пекла не буває теж
за межами руїни і пожеж),
та де не буду, серце уміщає
все, що дарує доля на врожай:
2026.10.31
18:48
Люблю людей, у кого, як-то кажуть, руки золоті,
За що не візьмуться, усе у них гаразд,
Легко й мовби без зусиль надмірних.
Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
Є також наділені даром отаким.
…У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
Франс
За що не візьмуться, усе у них гаразд,
Легко й мовби без зусиль надмірних.
Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
Є також наділені даром отаким.
…У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
Франс
2026.10.31
15:15
Вже листопадно нічому і впасти,
І дню короткому хмизиною горіти.
Здимає перепріле листя вітер,
А холоду прошилася срібляста
Тремтяча нитка поміж голі віти
Й упала в біле:
Ніяковіють пізні хризантеми
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І дню короткому хмизиною горіти.
Здимає перепріле листя вітер,
А холоду прошилася срібляста
Тремтяча нитка поміж голі віти
Й упала в біле:
Ніяковіють пізні хризантеми
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Материнське благословення (з англійського фольклору)
«Хто віда, що буде попереду,- подумав парубок,-тож візьму весь».
Поцілував матір, а потім відвів меншого брата убік: «Лишаю тобі свій ніж. Якщо, не дай Бог, він покриється іржею, знай, що я в небезпеці, і якомога скорше вирушай на поміч!»
Не день і не два йшов парубок і натрапив на чабана.
«Чиї пасеш пасеш вівці?»- спитав.
«Усі вони Рудого Етіна».
«Хто такий?»
«О, це жорстокий чоловік з трьома головами. Він викрав королівну і збиткується над нею...»
«А де ж мешкає?»
«Палац його неподалік, а добратись туди не так-то просто. Дикі звірі охороняють його й готові розтерзати кожного, хто насмілиться наблизитись...»
І справді. Невдовзі юнак побачив чудовиська з двома головами та з чотирма рогами. Неймовірний страх наскрізь пройняв його і надав такої спритності ногам , що притьмом опинився біля палацу. Двері були відчинені. Юнак ускочив і потрапив на кухню. Там поралась стара жінка.
«Дозвольте перебути тут,- звернувсь до неї.- Я страшенно стомився».
«Це місце, хлопче,- небезпечне. Рудий Етін убиває кожного, хто ввійшов сюди».
Юнак волів би вийти, та боявся звірів, що скупчились довкола палацу.
«Сховайте мене де-небудь!»- благав.
І враз громом розлунилось: «Тут тхне людиною!.. Живий чи мертвий мушу зжерти!»
Гігант витяг зі схованки переляканого гостя.
«Як відповіси на три мої запитання, відпущу,- пообіцяв Рудий Етін.
« Що менше, тим небезпечніше,- прогуркотіла перша голова.
Юнак мовчав.
«Річ без кінця- що це?»- буркнула друга.
Юнак тільки похитав головою.
«Мертве несе живе»,- третя голова завершила випробування.
Без відповіді лишилося й це запитання.
Рудий Етін ударив бідолашного незнайку чарівною палицею по голові і той, мов пір’їна, зник у кам’яному отворі.
Раннього ранку молодший син поглянув на ніж, залишений братом, і побачив, що той покрився іржею.
«Мушу йти виручати брата!»- сказав матері.
«Йди, синку, та візьми з собою пиріг. Половину з моїм благословенням, цілий – без нього».
Не гаючись, узяв половину пирога і вирушив в дорогу.
Якогось дня стрів стареньку і охоче поділився з нею пирогом.
«Візьми ось цю паличку. Знадобиться тобі»,- сказала й зникла, начебто й не було її.
По якімсь часі зустрів і чабана, а потім – і диких звірів, що ревіли й гарчали. Як навчила стара чарівниця, змахував паличкою і потвори одна за одною падали мертві.
Дістався нарешті й палацу Рудого Етіна. Не злякався чудовиська і спокійно відповідав на запитання кожної з трьох голів. Після правильних відповідей ( а це були – берег, чаша й судно) одна за одною голови падали на підлогу. Мов трухляве дерево, звалився донедавна нездоланний Рудий Етін. Кухарка вказала , де потерпають королівна та сотні інших бранців і серед них – брат переможця.
Р.S.
В оригіналі казка зветься «Рудий Етін». Я змінив назву, бо вважаю, що щасливий фінал вдався насамперед завдяки материнському благословенню.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Материнське благословення (з англійського фольклору)
.
• Материнська молитва з дня моря виймає (дістає).
• Материнське благословення і у воді не тоне, і у вогні не горить.
• Материнське слово мимо не мовиться.
• Материнським словом Бог править.
• Без матінки рідної і квіти безбарвно цвітуть.
• Матінка рідненька - незгасима свічка.
• Серце матері краще сонця гріє.
(з української народної мудрості)
Як старший син дійшов зрілості, мати сказала: «Настав час шукати свою долю»,- і додала: «Спечу тобі на дорогу пиріг. Можеш узяти половину з моїм благословенням або ж увесь – без нього».
«Хто віда, що буде попереду,- подумав парубок,-тож візьму весь».
Поцілував матір, а потім відвів меншого брата убік: «Лишаю тобі свій ніж. Якщо, не дай Бог, він покриється іржею, знай, що я в небезпеці, і якомога скорше вирушай на поміч!»
Не день і не два йшов парубок і натрапив на чабана.
«Чиї пасеш пасеш вівці?»- спитав.
«Усі вони Рудого Етіна».
«Хто такий?»
«О, це жорстокий чоловік з трьома головами. Він викрав королівну і збиткується над нею...»
«А де ж мешкає?»
«Палац його неподалік, а добратись туди не так-то просто. Дикі звірі охороняють його й готові розтерзати кожного, хто насмілиться наблизитись...»
І справді. Невдовзі юнак побачив чудовиська з двома головами та з чотирма рогами. Неймовірний страх наскрізь пройняв його і надав такої спритності ногам , що притьмом опинився біля палацу. Двері були відчинені. Юнак ускочив і потрапив на кухню. Там поралась стара жінка.
«Дозвольте перебути тут,- звернувсь до неї.- Я страшенно стомився».
«Це місце, хлопче,- небезпечне. Рудий Етін убиває кожного, хто ввійшов сюди».
Юнак волів би вийти, та боявся звірів, що скупчились довкола палацу.
«Сховайте мене де-небудь!»- благав.
І враз громом розлунилось: «Тут тхне людиною!.. Живий чи мертвий мушу зжерти!»
Гігант витяг зі схованки переляканого гостя.
«Як відповіси на три мої запитання, відпущу,- пообіцяв Рудий Етін.
« Що менше, тим небезпечніше,- прогуркотіла перша голова.
Юнак мовчав.
«Річ без кінця- що це?»- буркнула друга.
Юнак тільки похитав головою.
«Мертве несе живе»,- третя голова завершила випробування.
Без відповіді лишилося й це запитання.
Рудий Етін ударив бідолашного незнайку чарівною палицею по голові і той, мов пір’їна, зник у кам’яному отворі.
Раннього ранку молодший син поглянув на ніж, залишений братом, і побачив, що той покрився іржею.
«Мушу йти виручати брата!»- сказав матері.
«Йди, синку, та візьми з собою пиріг. Половину з моїм благословенням, цілий – без нього».
Не гаючись, узяв половину пирога і вирушив в дорогу.
Якогось дня стрів стареньку і охоче поділився з нею пирогом.
«Візьми ось цю паличку. Знадобиться тобі»,- сказала й зникла, начебто й не було її.
По якімсь часі зустрів і чабана, а потім – і диких звірів, що ревіли й гарчали. Як навчила стара чарівниця, змахував паличкою і потвори одна за одною падали мертві.
Дістався нарешті й палацу Рудого Етіна. Не злякався чудовиська і спокійно відповідав на запитання кожної з трьох голів. Після правильних відповідей ( а це були – берег, чаша й судно) одна за одною голови падали на підлогу. Мов трухляве дерево, звалився донедавна нездоланний Рудий Етін. Кухарка вказала , де потерпають королівна та сотні інших бранців і серед них – брат переможця.
Р.S.
В оригіналі казка зветься «Рудий Етін». Я змінив назву, бо вважаю, що щасливий фінал вдався насамперед завдяки материнському благословенню.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
