ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.01
13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
2026.02.01
12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
2026.02.01
11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
2026.02.01
11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
2026.02.01
08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юк Рейн (1982) /
Проза
Фаберже
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Фаберже
Дійові особи:
Саня - дворовой пацан.
Толя - дворовой пацан.
Ігарьок - дворовой пацан, однокласник Толі.
Обід, сонце в зєніті. На качєлі, яка являє собою палку надіту на гак форми англійської літери "S" і підвішеної на канат гойдається Саня. Саня, як товстіший ніж середнього тєлосложенія парєнь, увєрєно сидить на палці і синхронно покачує тілом в такт коливань качелі.
Саня. Пацани, оце ж і круто!
Толя. (не звертаючи увагу на Саню) А оце, дивись, нове пріложеніє установив, 82 Мб всього занімає. Ти, кстаті, їх платно скачуєш?
Ігарьок. Ну да, в мене в мамкі на роботі безлімітний інтернет, такшо можу качать шо хочу і скільки хочу.
Толя. В порядє. А дінамік голосно грає?
Ігарьок. Ну да, тож ти на уроках чув, та і так я включав. Хочеш включу зараз?
Толя. Ану давай.
Ігарьок включає рінгтон "Crazy frog". Хлопці слухають, схиливши голови над динаміком телефона.
Саня. Пацани, я шось не можу останановиться! Чуєте! Ей, пацани!
Ігарьок. Та тише ти, ми тут музон слухаєм!
Саня. Пацани, я рєально не можу остановиться, поможіть, я хочу злізти!
Толя. (ухмиляється) Давай пригай, дядя.
Саня. Блін, Толян, прошу, поможіть злізти!
Ігарьок. Так давай пригай, чьо ти боїшся?
Саня брикається на гаку, який впирається йому в яйця, намагаючись зняти себе з нього та стрибнути на землю. Йому це вдається і в якийсь момент Сашко вже стояв на землі обхопивши свій пах руками. Пацани похапцем підбігли до нього.
Толя. Саня, все нормально? Шо в тебе такє грусне ліцо?
Саня. Ай, яйця печуть.
Ігарьок. Ану покажи!
Саня забирає руки і на його базарних, кофєйних бріджах видніються потьокі крові.
Толя. Це шо таке?!
Саня спускає бріджи і перед ними з'являється кровавий образ розірваної крюком мошонки.
Толя. Диви, яйця білі зовсім! Фаберже видно!
Ігарьок.(шуткує) Притримуй рукою, шоб не випали!
Толя. Бистрєй біжи додому, дядя!
Саня біжить і притримує рукою розірвану мошонку. Хлопці летять за ним вже не стримуючи сміху.
Кінець.
Саня - дворовой пацан.
Толя - дворовой пацан.
Ігарьок - дворовой пацан, однокласник Толі.
Обід, сонце в зєніті. На качєлі, яка являє собою палку надіту на гак форми англійської літери "S" і підвішеної на канат гойдається Саня. Саня, як товстіший ніж середнього тєлосложенія парєнь, увєрєно сидить на палці і синхронно покачує тілом в такт коливань качелі.
Саня. Пацани, оце ж і круто!
Толя. (не звертаючи увагу на Саню) А оце, дивись, нове пріложеніє установив, 82 Мб всього занімає. Ти, кстаті, їх платно скачуєш?
Ігарьок. Ну да, в мене в мамкі на роботі безлімітний інтернет, такшо можу качать шо хочу і скільки хочу.
Толя. В порядє. А дінамік голосно грає?
Ігарьок. Ну да, тож ти на уроках чув, та і так я включав. Хочеш включу зараз?
Толя. Ану давай.
Ігарьок включає рінгтон "Crazy frog". Хлопці слухають, схиливши голови над динаміком телефона.
Саня. Пацани, я шось не можу останановиться! Чуєте! Ей, пацани!
Ігарьок. Та тише ти, ми тут музон слухаєм!
Саня. Пацани, я рєально не можу остановиться, поможіть, я хочу злізти!
Толя. (ухмиляється) Давай пригай, дядя.
Саня. Блін, Толян, прошу, поможіть злізти!
Ігарьок. Так давай пригай, чьо ти боїшся?
Саня брикається на гаку, який впирається йому в яйця, намагаючись зняти себе з нього та стрибнути на землю. Йому це вдається і в якийсь момент Сашко вже стояв на землі обхопивши свій пах руками. Пацани похапцем підбігли до нього.
Толя. Саня, все нормально? Шо в тебе такє грусне ліцо?
Саня. Ай, яйця печуть.
Ігарьок. Ану покажи!
Саня забирає руки і на його базарних, кофєйних бріджах видніються потьокі крові.
Толя. Це шо таке?!
Саня спускає бріджи і перед ними з'являється кровавий образ розірваної крюком мошонки.
Толя. Диви, яйця білі зовсім! Фаберже видно!
Ігарьок.(шуткує) Притримуй рукою, шоб не випали!
Толя. Бистрєй біжи додому, дядя!
Саня біжить і притримує рукою розірвану мошонку. Хлопці летять за ним вже не стримуючи сміху.
Кінець.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1422 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1422 seconds