
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Панно Фа
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Рожеві метел
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Золотавий ла
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тіньова музика (пародія) (Мирослав Артимович)
Галина Михайлик
Музика тіней
http://maysterni.com/publication.php?id=109308
Не запитуй. Не квапся. У видиво-музиці тіней
провідчуй мою згоду за стриманим порухом вій.
Закружляй, завальсуй! Занеси падолистом осіннім
в паралельні світи варіантів можливих подій…
Там собі оберу лиш акорд – нестійку домінанту*
на найтоншій струні… Й зупинюсь – не сполохати б мить!
Найсолодший момент - почуття у самому зачатку.
І нехай це відлуння між нас якнайдовше бринить…
03.04.2015
Пародія:
Не запитуй. Не квапся. Почуй – лине музика тіней:
з паралельних світів – як відлуння – один варіант:
втратив спокій у гробі навік віртуоз Паганіні -
виявляється він просто лабух, але не талант.
Ну, дограв на єдиній струні весь концерт з перепою,
та акорд на найтоншій струні сотворити – слабО?
Нестійка домінанта (вважалася ж завжди стійкою
від самого зачатку) сполохано п’є валідол...
05.04.2015
Мирослав Артимович
http://maysterni.com/publication.php?id=109
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)