Паралельні світи... Невловимий кортеж
доленосних подій поміж нами.
Космос зримих висот і означеність меж
над відгадкою білої плями.


Світ розбитого скла. І розквітлий бутон.
Сни запеклі в поета і в… ката.
Задивившись в подобу зчорнілих ікон,
переконливо криємо матом.


Паралельні світи – меч і доторк смичка.
Сповідь поля й розпука каміння.
В паралельних світах саме стільки добра,
скільки безуму і голосіння...


А попереду тінь стоголосих надій
присягається Богові Богом...
І окрадених днів, розтривожений рій,
нас штовхає на хресну дорогу.


Непоборний крутіж, мегабайт пустоти.
Неозорий масштаб кладовища...
І питаєш себе перед дзеркалом ти –
нащо фенікс злетів з попелища.



Паралельні світи – літо,море,війна.
Мамин крик і стурбованість всує…
Галактична пульсація лона і … я
у безсмерті Того, хто все чує.


Гарцювання утіх. І сувій полотна.
Страх Далі і печаль Паганіні.
Ось на нотний листок впала крапля вина,
спокушаючи вічне і тлінне.


Паралельні світи. Хист тонких павутин
заплітатись у тишу прицілом.
Як здолавши тяжіння, на кілька хвилин,
зависаєш астральним тілом.


Многотрубний орган зазвучав до небес!
На землі так багато жалоби...
В паралельних світах Той, хто вчора воскрес,
вже готовий для другої спроби.