коли не лишиться ялинок у квартирах,
коли навпроти примружилась самота,
перед твоїми шторами поселиться страх.
твого посуду принишкли вогники.
і все,
ніби кінець в будинку вічної осені.
зима чимчикує на спад,
засинає останнім голосом знайомим.
мовчить з тобою стеля, німіє монітор.
моторошно дивитись у дзеркало порожнє.
німіє всесвіт, де ти раніш мовчав.
замовкли келихи, мити їх не став.
хай прийде будень - розбавить газетами зал.
хай буде знову осінь, без надії на диво.
і вічний кінець літа
і живеш цим тільки ти.
тоді настане ніч і лячно, як не відволікайся.
всі, хто забавляли, тепер суворо сплять.
хай настане осінь, я заспіваю їй про літо,
а воно ж не скінчилось, дивись, воно в гірляндах,
заплуталось і дихає.
і вічний, вічний міст не старіє,
йому нема куди
і зліз сніг у парку за мостом
я підніму келих, хай настане кінець літа.
я за його здоров'я, помию посуд за нього!
2015