ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2023.09.21 19:02
Враження від нарису Олександра Сушка «Релігія та знання»


В оці огидні хвилини
соромно, що ти - читач…
Повільно стаю на коліна:
«Пречиста Діво, пробач!»

Шон Маклех
2023.09.21 16:23
Що ми шукаємо
У нетрях диких своєї свідомості?
Свічадо втомилось розказувати
І відчиняти двері потойбіч,
Темрява втомилась бути,
Небуття втомилось не бути.
Знайти хотілось п’ятьох великих магістрів
Таємного вчення порцелянових горняток,

Ольга Олеандра
2023.09.21 15:53
Обрій.
А на ньому суцільна чорнильна пітьма
опадає з небес нескінченим гнітючим потоком.
Крадькома.
Ницість ходить завжди крадькома.
Під саваном пітьми набирають свій яд її соки.

Поза обрієм кублиться щось, наче зріє й росте.

Юлія Щербатюк
2023.09.21 12:05
Твої чаруючі обійми.
Щоночі сну її омана,
Жага, закута у видіннях,
Що обриваються так рано

Обудою, яка мов кара,
Буває часом недоречна.
Жадану відігнавши мару,

Іван Потьомкін
2023.09.21 09:53
Щоденників не вів.
Життя поміж рядками залягло.
Був певен, щось таки мене вело
І днями, і впродовж років.
І якщо хтось захоче прочитати,
Хай поспішає, доки ще живий,
Щоб здогади в інші світи не слати
І не сказать: «Якийсь він не такий...»

Віктор Кучерук
2023.09.21 05:34
Стала дужою Світланка,
Бо куштує гарно манку, -
І почне хворіти Саша,
Як відмовиться від каші.
Сумуватиме родина,
Що нема здоров'я в сина, -
Тож бери слухняно ложку
І смачну смакуй потрошку.

Микола Соболь
2023.09.20 17:23
Мовчи, писака, маєш Божий дар,
коли мовчиш – одне суцільне чудо.
У світі й так немало бід та чвар,
іще і ти всіх поливаєш брудом.
Навіщо нам російської карт-бланш?
Русня уміє тільки убивати,
пускає байстрюків своїх на фарш,
за правовірно-путінські

Ольга Олеандра
2023.09.20 15:39
І скільки б не тікав, вона наздоганяє.
І як тут утечеш, якщо вона – в тобі?
Випалює пусте. Без осуду картає.
Звертається щораз у пристрасній мольбі.

Щоб їй закрити рот, ти затуляєш душу.
Замотуєш її в непроникні шари.
Неначе мертву вже, остиглу до

Юрій Гундарєв
2023.09.20 12:02
Здається, Ніколай Погорєлов (Соболь) саме від мене вперше почув такі слова, як: Стефан Турчак, Ігор Римарук, Академічний театр імені Франка, Іван Марчук тощо. Але він чомусь вважає це «русским миром». І це не дивно, адже його ерудиція на тому самому рівні

Володимир Каразуб
2023.09.20 10:38
Твої ґудзики нагадують юферси корабля,
Що, здається, невидимі ванти до мене тягнуть,
І сковують. Надимились груди, що наче вітрила, і я —
До тебе прагну.
Тону і тану в тобі, тону,
Углиб жагою в тобі зникаю,
І зірвані юферси корабля
Тріщать по пал

Віктор Кучерук
2023.09.20 08:58
За віконцем дощ гугняво
Лебедіти розпочав,-
Мов немає більше справи
Осінь крім таких забав.
Сіє осінь, мов крізь сито,
Крапелиночки дрібні
І не хоче відпочити
Від цієї маятні.

Володимир Бойко
2023.09.20 08:51
Росія ніде не закінчується, адже ніде і не починалась. Що москва, що вся росія – одне суцільне Чертаново («чертовщина»). Державна дума росії думає думу здихаючої курки. Дума і дупа – різниця лишень в одну букву. Хто пропагандона годує, той йог

Іван Потьомкін
2023.09.20 08:17
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Микола Соболь
2023.09.20 04:16
Напоїть дощ сосновий бір,
гриби потягнуться до хмар
і осені наперекір
горить на ясенях пожар,
палають красені дуби
й берізоньки, мов у вогні,
і де здіймаються горбки,
там губи* видяться мені,

Микола Соболь
2023.09.20 04:16
Слова молитви линуть із душі.
Хіба важливо в голос чи про себе?
Зоря запалить горизонти неба…
У світі Божім стільки на межі.
А скільки в нім іще й за небокраєм?
Здогадуємось ми, але не знаєм.
Зовуть нас невідомі рубежі.
Ти не шукай суцвіття м’яти-р

Юрій Гундарєв
2023.09.19 22:06
На сцене Национального академического драматического
театра им. Ивана Франко в Киеве многие годы с неизменным
успехом идёт спектакль «Швейк» по знаменитому роману
Ярослава Гашека.

Немой реквизит
                        трансформируе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Самослав Желіба
2022.05.01

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Серго Сокольник / Поеми

 Чорний чоловік. Маленька поема
Я в квартирі сьогодні своїй.
Не у домі. Він є. Та не мій.
Як же гарно, що можу відвідати
Цей уламок дитинства малий...

Тут сховались минулого сни,
Наче плач по дитинству рясний...
Сколихнулась портьєра, і поряд
Наче я...Тільки образ не мій...

Трісне пострілом дзеркала скло-
Це послання мені надійшло.
Протяглася рука із минулого...
Як же довго тебе не було!

Ось відмірює кроки паркет...
Ти підходиш... Звучить менует...
Ти стоїш у мене за плечима,
І шепочеш у вухо сонет.

Ось і ти, Чорний мій Чоловік.
Ти за мною з дитинства? Я звик
Просто в очі стрічать небезпеку.
От і зараз... Звикаю... Вже звик...

Ти приходиш провісником бід?
...тіло з розумом мов в боротьбі....
-Стій за мною. Кажи, чого треба.
В очі я не загляну тобі.

-В руку руку! Ідемо у ніч,
Де совиний вчувається клич,
Де на вітах спочиє примарою
Величезний сивіючий сич.

Де не чутно людських голосів.
Де для всіх вже померли усі.
Краєм ями, що зветься калюжею,
До останніх, ОСТАННІХ ЧАСІВ...
..... ..... ..... .....
Підійдемо, мій Чорний, туди
Де мені (чи тобі) яма вирита.
Йде біда. Як провісник біди,
Ти мені це сказати вирішив.

Що хотів ти сказать візавіі?
Про табун азіатських коней?
Чи про бій, у якому в крові
Переможець так само потоне?

Чи про те, що прискорився час,
І роками життя вже не міряти?
Що Архангела трубного глас
Чують ті, хто не хоче в це вірити?
..... ..... ..... .....
Чорне небо... І яма... І дуже
В ній огидна багниста калюжа.
Я над нею. Один. Де ж ти зник?
Мій двійник- Чорний мій Чоловік?

Тихий вечір. Зоря догорає.
Їдуть містом останні трамваї...
Ціле дзеркало... Тиша... Я знаю-
Ти десь поряд... І яма чекає.


© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072401173



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-07-24 05:31:53
Переглядів сторінки твору 1452
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.09.15 12:28
Автор у цю хвилину відсутній