Уявляю, як співають народну пісню зі словами "По садочку ходжу, кониченька воджу" у Вашій іронічній інтерпретації. Те саме відноситься і до "свОго не цурайтесь" і до інших слів, для яких є природними два вживаних наголоси. Згоден, що в деяких випадках, з поваги до читача, наголоси(штучні) потрібно показувати але там, де вони визначені ритмікою - не обов'язково. Це щодо намагання класифікувати колег з правом істини в останній інстанції.
Дивує інше, що Ви з такими почуттями самоіронії і гумору так гостро реагуєте навіть на самі невинні посягання на власне его. Самі ж визнаєте, що поети - це ті ж дітиська, які не терплять прихованих, а то й підкреслених проявів зверхності або нічим не виправданої зневаги, наче хтось у Вас справді щось позичає.