Ви мене зрозуміли, Вікторе. :) Дякую!

Питання віри настільки фундаментальне, тому, якщо починати про це дискусію - то затягнеться дуже надовго.... Знаю тільки одне, що у ситуаціях, коли особа опиняється на межі зі смертю, навіть затятий невірник звертається за допомогою до Бога.... (А до якого конкретно (християнського чи ін.)- то вже деталі...)
Дякую, що прочитали і відгукнулися!

Непоганий матеріал на до порушеної теми: http://zbruc.eu/node/42430

Як на мене, потреба у вірі, релігії - то, радше, потреба у почутті захищеності.

Напевно кожен по-своєму... За останній тиждень стикнулася з ситуаціями, коли у різних передачах на загальноукраїнському радіо прозвучало неодноразово від декількох гостей передач "я -атеїст". А ще мутні навколовладні-навколоцерковні інсинуації у Львові. Зваживши, на одчасність цих явищ, мені вимальовується якась планомірна тенденція... Може я й помиляюсь... Але видається, що ворог не дрімає, працює у всіх напрямках.І питання підриву Віри ( а з нею - моралі) - це дуже далекосяжна загроза...

І дякую за відгук! :)

Можливо, пане Ярославе,й так - категорична. Так в той момент мені відчулося, так й написалося.
Можливо й не всі атеїсти відпрацьовують. Може то така нова модна тенденція, спроба проявити свою оригінальність - заявляти напротивагу віруючій більшості, що я не такий як усі :) Може хтось розчарувався, бо стрінувся з недобросовісними представниками тої чи іншої релігії, і екстраполює ці образи на весь загал... Всюди, де присутній людський фактор можуть бути помилки. Але, коли т.зв. атеїсти заявляють, що вони не вірять в Бога (християнського н-д) а вірять у вищий чи космічний розум - то вони лукавлять, бо просто називають одне й те саме поняття по-іншому. Бо така вже людська природа - вона має потребу вірити у щось велике і сильне, що захищає її від явищ, непідвладних їй.
Ну і вже зовсім біда, коли особа не справді не вірить ні в що.... Тоді маємо ось всі ці негативні наслідки совєтського атеїстичної епохи - Голодомор і т.д. Адже виконавцями на місцях був хто? - місцеві люмпени, які відчули вседозволеність, бо ж сказали з Москви, що Бога немає. То ж можна було і вбивати, і красти і т.д...
Віруюча людина (чи християнин, чи сповідник іншої віри) має моральний кодекс поведінки, усталений у тій, чи іншій релігії. І зазвичай ці кодекси дуже подібні. Головне - не вчиняти зло іншій особі. Інша річ, що є багато формально приналежних до тої чи іншої релігії, а насправді, за змістом, звичайними комформістами - якщо мені це зручно - виконую, якщо ні -не дотримуюсь.
Словом, на цю тему можна бесідувати безкінечно, але недолік бесіди за допомою таких заочних коментарів у тому, що не завжди вдається точно висловити свою думку, сформулювати і донести до читача. А якесь одне не точно вжите слово, може спричинити непорозуміння.
Тому завершую.
Я у своєму вірші висловила своє відчуття на певні суспільні подразники так, як я це відчула. Я маю на це право. Читачі висловили свою думку. Це їхнє право. Когось це змусило замислитись. Ось і вже є користь! :)
Так що дякую, що читаєте і відгукуєтесь!