Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Надії – бути!
І був Майдан… Була Небесна Сотня…Й Небесних Тисяч скільки полягло…
Та є Надія. Віра є сьогодні.
І є Любов. І янгола крило.
І хай шаліють круки двоголові –
не заклювати «соколівну» їм!
Надіє наша, янголе любові, -
жде Україна, мати, рідний дім, -
іще розправиш крила соколині,
іще «на себе» поведеш штурвал…
З-за хмар долине: «Слава Україні!»
«Героям слава!» - відповість Майдан!
15.02.2015
Вірш був написаний спеціально для колективної збірки "Живи, Надіє! Колективна збірка поезій."- Мукачеве, Благодійний фонд "Віта Дольче", 2015.- 140 с. і опублікований там на С.24.
Упорядники В.Попелюшка та С.Жук передали збірку сестрі Надії Савченко - Вірі для передачі у в'язницю. Ще примірник В.Попелюшка надіслала Надії поштою. Але отримала відповідь, що книгу передали перекладачам, щоб перекласти на рос.мову і впевнитися, що там немає забороненого в Росії матеріалу. Коли вона потрапить до адресатки - невідомо...
Історія створення збірки взагалі заслуговує на окрему увагу і подив: адже від задуму-ідеї до його паперово-поліграфічного втілення пойшло було всього 4 ДОБИ! 13 лютого Степаном Жуком і Валентиною Попелюшкою було кинуто клич на ФБ про збір творів для збірки. За 72 години (станом на 2-30 16 лютого) - у редакційному портфелі було вже 103 твори від 63 авторів. А далі - цілодобові вичитки редакторів-волонтерів (Любові Сердунич, Валентини Попелюшки, Надії Бойко, Галини Жубіль). І вже у віторок 17 лютого 2015 року перші паперові примірники поїхали до Києва до Віри Савченко...
Книга видана обмеженим тиражем (500 примірників). Отож відразу стала бібліографічним раритетом. У ній вмішено 121 текст (120 віршів і 1 лист) від 84 авторів з України, США, Португалії, Великобританії, Тунісу і навіть Росії.
Ресурс, на якому є фрагменти електронного варіанту книги "Живи, Надіє" http://www.ozdorov.info/vita/book/nadija.html#/1/
(Щоправда з деяких технічних причин сторінки та варіанти текстів електронного і паперового видань дещо не збігаються).
Детальніше про створення книги "Живи, Надіє!" : http://vita.ozdorov.info/2015/02/blog-post_12.html#more
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
