«...Марновір сумує, якщо хтось на південь, а не на схід молиться.
Один злий, що занурюють, інший біситься, що обливають охрещуваного.
Один кляне квас, інший – прісний хліб... Та хто порахує всю павутину марновірних голів?
Наче Бог – варвар, щоб за дрібницю ворогувати».
Григорій Сковорода «Книжечка, що називається Alcibiadis,
тобто ікона алківіадська (ізраїльський змій)

Немає прірви поміж вірами,
Якщо не рити їх навмисне.
Із Джерела одного вийшли,
Переливаються одна в одну
У пошуках свого шляху до Бога.
Та поки не потвердить Він,
Що шлях той справді найвірніший,
Безглуздо вголос вихвалятись,
Що так гадає і Всевишній.
В гонитві за вищістю уявною
Рабини і попи, і мулли
Нагородили стільки відсебеньок,
Господнє Річище так замулили,
Що паства, до словоблудства схильна,
Забувши істини Всевишнього,
Подає руку не для порозуміння,
Але по-варварськи – для бійки
Або ж цивілізовано – для воєн.
В гарматнім гуркоті та марновір’ї
Слово Господнє безнадійно тоне...
...Аж доки не настане мить доленосна
Вселенського Армагеддону.
------------------------------------------------------------------------------------
Григорій Сковорода. Твори у двох томах. Том2 (Трактати. Діалоги. Притчі, Переклади. Листи). Київ, ТОВ «Видавництво «Обереги», 2005, стор.10.