Безжальні дні почали перетворюватись на затяжні тижні, а ті, в свою чергу перетворювались в набридливі місяці. Так минає не один рік, життя повільно спливає, наче пісок в годиннику, піщинка за піщинкою падає до низу.
Події, які насичують це життя досить одноманітні і закручені на два стержня всього нашого буття: дім і робота. Ниточка наших буднів ще з самого ранку закручується навколо "дому" потім повільно пливе до "роботи", там відрахувавши кілька однотипних кругів повертається назад "додому". І так день за днем, день за днем виплітаючи павутину нашого життя. Інколи нитка тікає, в ті моменти коли ти вириваєшся за стінки свого наперед накресленого шляху, в моменти коли ти виходиш з дому і прямуєш кудись світ за очі... Але не переймайся, далеко не зайдеш, ти ж прив'язаний до двох великих стовпів нашого життя: дому і роботи.
Інколи тобі може видатись, що ти не такий як всі, але я відкрию тобі невеличкий секрет - так думають усі! Кожен хто сидить в офісі на нудній і монотонній роботі, кожен,хто думає що ще не прийшов його час, здається, що ось ось і все буде, все стане краще, так... всі вони думають що вони не такі як всі. Всі вони переконують себе в цьому щодня, ідучи на “роботу” і вечором, коли заходять в магазин прикупити продуктів, вертаючись “додому”.

2015р.