Стою близь тебе та не можу доторкнутись
І простягаю руку та не дотягається вона
Стою близь тебе та не можу зазирнути
У твою душу вічно дорогий
Стою близь тебе та не можу пригорнутись
Не можу і сказати, ні зітхнути
Так просто каменем собі стою
Я відчуваю подих десь далеко і так близько
Ловлю губами, а вітер не туди несе
Так хочеться вхопити і забутись
Та людство мою думку розіпне
Так хочеться хоч іноді впуститись
У вирій пережитих почуттів
Та я лиш можу вікові вклонитись
І не позволити собі й тобі того
А рука гладить в думці
Розумом леліє
Спросоння образ твій малює й береже
Шукає в памяті, знаходить й тихо мліє
Від того, що ніколи не було
А очі бачать, голосно цілують
Й не відпускають
та приходить сонце й залишає пил
Який ж ти рідний й зовсім незнайомий
Та мій ти дорогий і серцю мил
А як говориш у далі - просто калатає
Мов струмом ударяє і горить
Я більше вже нічого не чекаю
Шукаю тільки ту жадану мить
І більш нічого- попелу немає
Нехай горить і просто миготить
Нехай вгортає інша твоє тіло
А я лиш твого стану хіть
Та я з пів кроку твогу вже зомлію
Ти просто йди, а я тонка ця нить

@ Дівчур Христина 2015 р