Нехай про тебе мені розкаже сонце,
Воно ж бо бачить кожний день тебе,
Ранішнім промінням загляне у віконце,
Та ніжно поцілує, щоб ти згадав мене.
А я забувати стала твоє лице і губи,
Звабливості усмішку і прохолодні руки,
Не видерже серденько втомленої згуби,
Та й засне навік під згасаючі звуки.
Нехай про тебе мені розкаже вітер,
Він же кожний день тебе обіймає,
А з моїх очей весь сум назавжди зітре,
Та закохане серце в полоні хай не тримає.
Швидко вкраде солодкий запах волосся,
Який змішає з безмежним ароматом полів,
Щоб це все сталось насправді, щоб не здалося
І я не блукала в тумані замріяних снів.
Нехай про тебе мені розкаже дощ,
Який тебе торкається коли ти йдеш,
Наповнить серце коханням в сірості площ,
Та заколише мріями, аж поки ти не заснеш.
Нехай про тебе мені розкаже зірка,
Що впала цієї ночі тобі на долоню
І хоча би разок, хоча би із-рідка,
Зробитись пасмом волосся цілуючим твою скроню.
Я би усе на світі за це віддала,
Щоб хоч краєм ока на тебе взглянути
І відчути у серці безмежні океани тепла,
Та назавжди в них залишитись, тонути...

29.11.15