Усе насправді ближче, ніж здається.
І бог у кожному з нас.
Жах і рай віруючого атеїста:
Бога нема.
А що, якщо ми всі — частинки бога?
А що, як окремо ми — лайно?
Що, якщо ми разом — аллах і яхве, а не Будда?
Та все одно ми — лайно.
Тьху ти, які ще в біса боги?
Бог один — і це є ми.
Кричіть, фанатики, кричіть!
Бог один — і він це всі!
Ні, не яхве, не аллах,
Не крішна, шива, ґіта,
Окремо від усіх я, звісно, не Ахурамазда.
Але й ти не Анагіта.

Хоча можна й далі молитися "Отче наш,
Що єси у кожному з нас,
Нехай святиться ім'я кожного з нас,
Тому що ти наш".
Можна й далі робити намаз,
Щоб Вавилон не посягнув нас.
Та за шекель ми таки продамося:
Збриємо бороду, підстрижимо волосся
Й перестанемо поклонятися вогню.
А чому?

А тому
що
нуд-
но
Жити за старими схемами.
(Почекаймо ще сотні зо три років.
Можливо, іслам теж усіх заїбе).
А за Заратустру трутні ніяк не помруть.
А на різдво, як завжди, мало ку-
ті.

2015