Вітаю друзів, аматорів і любителів поезії,
а також майстрів слова, пародії і сатисфакції
з наступаючими святами Нового року і

Різдва Христового

Уявою поета, поетеси
ширяю небесами інь і янь,
де наче за указами Велеса,
феєрією сонячної меси
освячується позолота бань.

Мозаїку усього Ясен-Світу,
Його позаземну каріатиду
вирізьблює і стилос, і стило.
Одне навчає вірити й любити,
а інше піднімає на крило.

І Ольжин Аріон о цій годині
ще сушить ризи, як і той єдиний,
обожнюючи серце кам'яне
у юної язичниці Наїни,
і мрією-поезією лине
у поетичне лоно осяйне.

У келії, де є свіча і квіти,
усе чекає, що і їй пора
занотувати магію добра
у наймініатюрніше у світі –
навіяне уявою пера.

І їх зіркі і не байдужі очі
не оминають арії мої.
А я чекаю, думаю щоночі, –
о, де ви – Галі, Валі, Віти-Дольче?
Немає їх, немає і Її.

О Домінік, о де Руа, Олехо –
одеський гід, я тулі-туле-я,
о Юрію, о Радосте моя,
які близькі ви і які далекі
у цьому ареалі житія.

У ореолі сяє Роксолана,
її палкий епітетів фонтан,
і Майя, самотою осіянна,
і Ксенія, негадано-неждана,
і давній мій акин із волинян.

Шукаю золотої середини
і завіває на осінній луг,
де і цієї ярої години
і Санчо є, і юна балерина –
Світлана Ка і Ві де-Кучерук.

Нема Івана, та надію маю,
порадує сатирою поем.
Очікує оказії еРеМ,
якій і я прозоро натякаю,
що у раю регалій не чекаю.
У мене і Майстерні ще Едем.

Мої ліричні і живі герої –
космогонічні Гойя і Дега,
і невмирущий Чахлик і Яга,
готові і до миру, і до бою,
коли повіє чудію тайга.

І ви, жерці нагої Аеліти,
чиї аі – такий химерний світ
зашореної, буцімто еліти,
уміючої душу уявити,
як і своїх поез розталий лід.

Але сіяє всевидюще око,
вітаючи із неминучим роком!
А фея миру, щастя і добра –
поезія ілюзій одинока
бажає –
опинитися високо,
коли зійде
ясна її зоря.

30.12.2015