Коли маленьким діткам саме час спати, тіні під ліжками видовжуються, а щойно світло в кімнаті згасне, у тіней з’являються очі. Діти бояться того, що ховається в темряві. А в темряві палають погляди. Але коли мама поцілує і запевнить, що монстрів не існує, тінь заплющить свої палаючі очиська і знову стане легеньким присмерком. Батьки якось забувають сказати, що діти і самі можуть стати монстрами, для цього навіть не треба укусу вампіра.
Діти дорослішають, монстрів під ліжком стає все менше і менше, допоки не залишиться один, та й той стане лише байкою для власних дітей. Вони виростають сильними і красивими, справжніми королями звірів, а з усіх можливих страв найбільше полюбляють м’ясо своїх побратимів. Їхні зуби з легкістю роздирають плоть, а гострі язики просто створені для перемивання кісточок. Хижаки пробираються натовпом собі подібних, заглядаючи в кожну деталь, а в обличчях вони шукають слабкість, незахищеність. Страх – головна ознака жертви.
Людина може прожити без їжі тиждень, без води – чотири дні. Але в ізоляції від інших людей вона не витримає навіть 24 години. Говорить зі знайомими та про Інакше не можна. Це її наркотик і найефективніший спосіб отримати задоволення. А єдина ціль, заради якої живуть ці хижаки, і є задоволення. Звичайно, можливі і групи чудовиськ. Особливий вид зв’язків із обов’язковим тактильним контактом, перейманням досвіду і поділом здобичі. Групи більш ефективні, але навіть цей зв’язок не вічний. Жага м’яса дорожча за дружбу… Як і всі тварини, люди не усвідомлюють своєї тваринної суті. Самих себе вони бачать ідеальними і такими, з яких варто брати приклад. Будь-яка відмінність від них є ознакою слабкості. Ідеальна людина має їсти м’ясо, як і всі інші люди.
Монстри давно скинули шкури... Їм не потрібні гострі кігті чи прудке, дуже тіло. Чудовиська тепер стали неперевершеними і прекрасними, принаймні на власну думку. Їхня поведінка і зовнішній вигляд настільки ідеальні, наскільки вони тільки можуть цього досягти. І лише глибоко в зіницях цих прекрасних очей можна побачити палаючі погляди чорних тіней. Тільки зовсім не таких маленьких, як ті, що живуть під ліжком.
2015