
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.18
01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
2025.09.17
22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
2025.09.17
18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
2025.09.17
18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
2025.09.17
17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
2025.09.17
16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
2025.09.17
11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
2025.09.17
08:56
вересня - День народження видатного українського письменника
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
2025.09.17
02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
2025.09.17
00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
2025.09.16
23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
2025.09.16
22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
2025.09.16
21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других.
Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род
2025.09.16
16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
2025.09.16
14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
2025.09.16
07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2016.02.13
2006.07.31
2006.02.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Галина Щерба (1972) /
Огляди рейтингів
«ВВІРВАЛАСЯ ХУРТОВИНА»
Ввірвалася хуртовина
На самісіньку ранню пору.
Виряджала мати сина -
На кровавую війну.
- Іди , сину, моя дитино
У звитяжний лютий бій!
Визволяти рідну Україну,
Боронити нарід свій!
Як вернешся, сину, - заквітчаю:
Цвіт калиною твій кріс!
Не вернешся – гірко заридаю,
Щоб ніхто не бачив сліз!..
- Ой, вернуся, ти , моя мати
Як калина зацвіте!
Принесу я до твоєї хати:
Сонце ВОЛІ золоте!!!
Збігли місяці і роки
І прийшла пора така:
Перемога вже здобута,
Всі чекають молодця!
А вояка – не забарився…
Вже в цвіту у нього кріс.
Мама сина дочекалась!
Калиновий оберемок він їй приніс!
І дівчата – теж герої,
Помагали воювать!
Майорять прапори з сувої
І від них ворог – теж тікать!
Прийшла ця радісна хвилина:
Але не одної дочки-сина – недочекалась з війни мати сива…
Зажурилась Україна за ними сповна!
Але їхня доблесть – недаремно полягла!!!
Пам’ятаєм кожного ми орла,
Бо така у нас вже Україна була…
Меморіальні могили ми й досі величаєм,
За наших героїв – ми незабуваєм!!!
Пишем новели і прози ми,
Пишем пісні, бо ми – пісняри…
Величаєм нарід у боротьбі і борні,
За кожним загиблим – плачемо і ходим сумні,
Дні поминаєм у слушний час у церквах,
Ставили погруддя в меморіальних лісах.
Листівки й поздоровлення – шлемо живим.
Пам’ятаємо кожного героя і тебе – Яким!
Мама тебе на війну тривожно виряджала,
І гарну настанову тобі, Якиме , - давала!
Знала здолаєш усі тягарі!
І залишишся живим на війні!
А тепер засучив рукави, знову вперед іди,
Воля – Є!ПЕРЕМОГА ! Все відбудуй і зведи!!!
Нове життя нам треба уже будувати,
І за минуле, - боронь Боже, - не забувать!
(09.10 2009р.)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«ВВІРВАЛАСЯ ХУРТОВИНА»
Ввірвалася хуртовина
На самісіньку ранню пору.
Виряджала мати сина -
На кровавую війну.
- Іди , сину, моя дитино
У звитяжний лютий бій!
Визволяти рідну Україну,
Боронити нарід свій!
Як вернешся, сину, - заквітчаю:
Цвіт калиною твій кріс!
Не вернешся – гірко заридаю,
Щоб ніхто не бачив сліз!..
- Ой, вернуся, ти , моя мати
Як калина зацвіте!
Принесу я до твоєї хати:
Сонце ВОЛІ золоте!!!
Збігли місяці і роки
І прийшла пора така:
Перемога вже здобута,
Всі чекають молодця!
А вояка – не забарився…
Вже в цвіту у нього кріс.
Мама сина дочекалась!
Калиновий оберемок він їй приніс!
І дівчата – теж герої,
Помагали воювать!
Майорять прапори з сувої
І від них ворог – теж тікать!
Прийшла ця радісна хвилина:
Але не одної дочки-сина – недочекалась з війни мати сива…
Зажурилась Україна за ними сповна!
Але їхня доблесть – недаремно полягла!!!
Пам’ятаєм кожного ми орла,
Бо така у нас вже Україна була…
Меморіальні могили ми й досі величаєм,
За наших героїв – ми незабуваєм!!!
Пишем новели і прози ми,
Пишем пісні, бо ми – пісняри…
Величаєм нарід у боротьбі і борні,
За кожним загиблим – плачемо і ходим сумні,
Дні поминаєм у слушний час у церквах,
Ставили погруддя в меморіальних лісах.
Листівки й поздоровлення – шлемо живим.
Пам’ятаємо кожного героя і тебе – Яким!
Мама тебе на війну тривожно виряджала,
І гарну настанову тобі, Якиме , - давала!
Знала здолаєш усі тягарі!
І залишишся живим на війні!
А тепер засучив рукави, знову вперед іди,
Воля – Є!ПЕРЕМОГА ! Все відбудуй і зведи!!!
Нове життя нам треба уже будувати,
І за минуле, - боронь Боже, - не забувать!
(09.10 2009р.)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію