Буває, життя проходить, а людина й не знає, чого вона вартує. Та коли Господь милостивий до неї, то дає випробування, які показують, на що людина здатна, а що їй не під силу. Ставить перед вибором. Справжнім. Коли вибирати важко. Коли при будь-якому рішенні втрата буде велика.

Колись мене розривало на таких перехрестях. Розпластувалась нерухомо, закривала очі і пливла за течією, думаючи мілкодухо, що доля краще за мене знає, куди йти. Але прийшов час і прийшло розуміння, що в кожному випадку переді мною стає не вибір між кимось і кимось, чимось і чимось. А стає вибір між мною і мною. Мною вірною і зрадливою, мною щедрою і мілкою, мною сильною і слабкодухою. А по великому рахунку між мною – Людиною і мною – істотою.
Відтоді вибираю не когось і не щось, а тільки себе. Обставини бувають різними, сила мого духу на момент вибору, можливості тіла також. Не завжди роблю правильний вибір, звісно. Але, принаймі, розумію це. І коли стаю сильнішою, то намагаюсь повернути собі себе.

Недавно повернула. Дякую за це всім, хто поставив мене перед вибором.
Мені спокійно і добре. Так завжди буває, коли не помиляєшся.
Я є.

13.02.2016
м. Білгород