Вчора бійці 7-ї роти 93 бригади Безсмертний Іван позивний "Горець" і позивний "Немо" запросили членів нашої волонтерської команди на шикування 93бр. з нагоди виводу її з району бойових дій. Але у робочий день не кожен бажаючий може собі це дозволити, отже поїхала я одна. Була приємно вражена, що хлопці подарували квіти і цукерки, Це подяка усім нам за турботу і підтримку їх у найважчі часи. Багато вдячних і теплих слів почула. Дуже незручно було, що не встигла нічого наготувати, привезла подарувала книги свої і Кіндрата Коріня. Які вони мужні і хороші, дивилася на них і надивитися не могла. Дуже скучили за домашньою їжею, кастрюля вареників, які привезли мама і дружина одного з бійців вмить опустіла, А Богдан, який нині на лікуванні і приїхав у бригаду з нагоди такої знаменної події, блаженно смакував олів*є і поділився враженням, що за останні тижні він нарешті поїв домашнього. Гарне було у нас спілкування, багато хлопців уже сьогодні поїхали у відпустку, а скоро для багатьох і демобілізація і довгоочікувана зустріч з рідними.Мені хотілося для них і небо пригорнути, вдячність переповнювала. Дуже хочеться підтримати їх морально, адже вони увесь цей час були на передовій. Не усі поїдуть додому, частина залишається на контрактній службі. Дивлячись на те, як вони уплітають вареники, пообіцяла, що у цю неділю приїдемо до них з варениками. Я не радилася з вами, друзі, просто по-іншому не могла. Я все одно наліплю їх, але і ви, усі хто можете долучайтеся, бо бійців багато і хочеться, щоб вони відчули наше піклування. На харчування не жаліються, тепер на кожний батальйон своя польова кухня але скучили за усім домашнім.

14.03. 2016р. Надія Таршин