Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.30
19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
2026.04.30
18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
2026.04.30
14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
2026.04.30
14:06
Витоки свідомості – такі джерела,
які не напувають, а біжать
моїх думок пісенним а капела,
вриваючись у тиху благодать
западин кулуарного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,
які не напувають, а біжать
моїх думок пісенним а капела,
вриваючись у тиху благодать
западин кулуарного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,
2026.04.30
11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м
2026.04.30
11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
2026.04.30
09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
2026.04.30
05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
2026.04.29
23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
2026.04.29
22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
2026.04.29
21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
2026.04.29
20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
2026.04.29
20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
2026.04.29
19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
2026.04.29
12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
юра гречин (1973) /
Вірші
ПУШКІНІВСЬКА Ш К О Л А
ХТО У ГАРВАРДІ БИВ БАКЛУШАМИ,
ХТО У ОКСВОРДІ ХАПНУВ БІД,
НУ А Я,ЗА ПЛЕЧИМА У ПУШКІНА,
ГРИЗ ЗУБАМИ НАУКИ ГРАНІТ
ШКОЛА..ШКОЛА..ЖИВИМИ ПАРКАНАМИ,
ПІДПЕРЕЗАНА,НАЧЕ РЕМНЕМ.
ЗАПАХ ЛИПОВИЙ,ПОВНИЙ ДУРМАНАМИ,
МИ З ДИТИНСТВА З СОБОЮ НЕСЕМ.
ДЕ У ВІКНАХ БЛУКАВ ЗАЙЧИК СОНЯЧНИЙ,
І ПО КЛУМБІ МЕТЕЛИК ЛІТАВ,
СМАК ВОДИ,ІЗ БІДОНУ, КОЛОДЯЗНИЙ,
Я Б І ЗАРАЗ,ЗДАЕТЬСЯ,ВПІЗНАВ
НА ТРИ ВХОДИ ДВЕРИМА ПРИВІТНАЯ,
КОРИДОРИ В БЕЗМЕЖНІСТЬ ТЯГЛИСЬ...
ТИХІ СПОГАДИ НІЖНИМИ ВІТАМИ,
НА ПОДВІР‘Ї ШКІЛЬНОМУ СПЛЕЛИСЬ
ТИХО-ТИХО..ЛИШ ВІТИ КОЛИШУТЬСЯ,
ПУХОМ ВСТЕЛЕНИХ СТОМЛЕНИХ ЛИП...
І МЕТЕЛИК,ЩО КЛУМБОЮ ВИГРАВСЯ ,
ВЖЕ НА СКЛІ ДЕСЬ ВІКОННІМ ПРИЛИП..
ГЕН НА ЛАВОЧЦІ ВЕРА ЕГОРІВНА,
МРУЖИТЬ ОЧІ..СНІЖИТЬ СИВИНА..
ПЕВНО МАЄ “ВІКНО” МІЖ УРОКАМИ,
ГЕРЦОГИНЯ НАУК МОВЧАЗНА..
ПОПІД ЛИПАМИ,В СТРОГІМ КОСТЮМЧИКУ,
АНА ЙВАНІВНА МІРЯЄ КРОК..
ЯК ЗАЖДИ,ЖдЕ ПРОВІРКУ ІЗ ОБЛАСТІ,
ЗНОВ ДАВАТИ “ВІДКРИТИЙ” УРОК..
А “КОЛЬКАНЯ”...МАРІЯ ІВАНІВНА,
ЗАВЖДИ З ВОРОХОМ ЗОШИТІВ Й КНИГ..
ЗАВЖДИ В РУЧКАХ ЗАПАСКИ ОБМІНЮЄ,
НІЖНІ ПАЛЬЦІ ВЖЕ СИНІ ВІД НИХ.
ЗI СВИСТКОМ I ЧАСОМЕТРОМ ЗВІШЕНИМ,
ЩО ЗВИСАЄ НА ЧОРНІМ ШНУРКУ,
ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ З ІНШИМИ,
РОЗПРЯМЛЯЄ СІТКИ НА ВІТРУ.
І ПЛОЩАДКА ВЖЕ МАЙЖЕ ПРИЧЕСАНА,
ВОЛЕЙБОЛЬНИЙ ПІДКАЧАНИЙ МЯЧ..
ІЩЕ МИТЬ,І ДВОБІЙ РОЗПОЧНЕТЬСЯ,
ПОМІЖ “СЬОМИМИ” Й “ВОСЬМИМИ” МАТЧ.
ЧЕРЕЗ ДВІР ВЖЕ КОГОСЬ ТАМ АДАМІВНА,
ОН ІЗ РІЗКОЮ ГРІЗНО ВЕДЕ..
ВІЧНИЙ ЗАУЧ НАШ..НІЖНА ТА ЛАГІДНА,
ЗАРАЗ ГРІЗНУ ВДАВАТИ БУДЕ.
ІЗ ЛОПАТОЮ КУТ АННА ЙВАНІВНА,
НА ГОРОДІ ШКІЛЬНОМУ ЗАВЖДИ..
БІЛЯ НЕЇ,ДІВЧАТА З РОССАДАМИ,
І ІЗ ВІДРАМИ ПОВНІ ВОДИ..
ОН БОГДАНІВНА З ЕВОВ МИХАЙЛІВНОВ,
ПО КУЩАМ ВЖЕ ЗБИРАЮТЬ МАЛЯТ,
ВЖЕ В СТОЛОВУ ПОРА,ШЕПЧУТ ЛАГІДНО,
І НАВОДЯТЬ ТАКИ З НИМИ ЛАД
У КОСТЮМЧИКАХ,НАЧЕ “С ИГОЛОЧКИ”,
ЗАВЖДИ ВИБРИТІ..“ШИПРОМ” КАДЯТ;-)
ПЕТРО ПАВЛОВИЧ ТА ЯН ЯНОВИЧ,
ПІД КАШТАНОМ ПРО ЩОСЬ ГОМОНЯТ..
ВЖЕ НАПІВ ШКОЛЯРАМИ ОТОЧЕНІ,
І АФІША В ОДНОГО В РУКАХ,
ЗНАЧИТЬ В КЛУБІ ГУРТКИ ВЖЕ ОХОЧИМИ,
ПІД ЗАВЯЗКУ НАБЕРУТ ХЛОПЯТ..
З ОЛІВЦЯМИ Й ГРУБЕЗНЕНЬКИМ ВАТМАНОМ,
ВЖЕ СТЕПАНІВНА ДЕСЬ ПОСПІША,
ІЗ ЧЕРВОНИМ ПРОГЛАЖЕНИМ ГАЛСТУКОМ,
ПІОНЕРІЇ НАШІЙ ДУША..;-)
ЗАЇЗДЖАЙЕ ,ГУРКОЧУЧИ ВИРВАМИ,
“НИВА” ,КОЛЬОРУ -КРАСНЕ ВИНО
А БАГАЖНИК,ЗАПОВНЕНИЙ КНИГАМИ,
САМ ДИРЕКТОР ПРИВІЗ З РАЙОНО..
Й ПОСПIШАЮТЬ УЖЕ ВОСЬМИКЛАСНИКИ,
І ПАКУНКИ НЕСУТЬ В КАБІНЕТ,
РОЗІЙДУТЬСЯ ПО КЛАСАМ БУКВАРИКИ,
ЗОВСІМ СВІЖІ,ЯК МАМИН ОМЛЕТ;-)
ТАК Й КОТИЛОСЬ У ЧАСІ ВІДПУЩЕНЕ,
ЦЕ ШКОЛЯРСЬКЕ БУТТЯ НА ЗЕМЛІ.
ЗА ПЛЕЧАМИ ВЕЛИКОГО ПУШКІНА,
ВАм УКЛІН - ДОРОГІ ВЧИТЕЛІ !!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПУШКІНІВСЬКА Ш К О Л А
ХТО У ГАРВАРДІ БИВ БАКЛУШАМИ,
ХТО У ОКСВОРДІ ХАПНУВ БІД,
НУ А Я,ЗА ПЛЕЧИМА У ПУШКІНА,
ГРИЗ ЗУБАМИ НАУКИ ГРАНІТ
ШКОЛА..ШКОЛА..ЖИВИМИ ПАРКАНАМИ,
ПІДПЕРЕЗАНА,НАЧЕ РЕМНЕМ.
ЗАПАХ ЛИПОВИЙ,ПОВНИЙ ДУРМАНАМИ,
МИ З ДИТИНСТВА З СОБОЮ НЕСЕМ.
ДЕ У ВІКНАХ БЛУКАВ ЗАЙЧИК СОНЯЧНИЙ,
І ПО КЛУМБІ МЕТЕЛИК ЛІТАВ,
СМАК ВОДИ,ІЗ БІДОНУ, КОЛОДЯЗНИЙ,
Я Б І ЗАРАЗ,ЗДАЕТЬСЯ,ВПІЗНАВ
НА ТРИ ВХОДИ ДВЕРИМА ПРИВІТНАЯ,
КОРИДОРИ В БЕЗМЕЖНІСТЬ ТЯГЛИСЬ...
ТИХІ СПОГАДИ НІЖНИМИ ВІТАМИ,
НА ПОДВІР‘Ї ШКІЛЬНОМУ СПЛЕЛИСЬ
ТИХО-ТИХО..ЛИШ ВІТИ КОЛИШУТЬСЯ,
ПУХОМ ВСТЕЛЕНИХ СТОМЛЕНИХ ЛИП...
І МЕТЕЛИК,ЩО КЛУМБОЮ ВИГРАВСЯ ,
ВЖЕ НА СКЛІ ДЕСЬ ВІКОННІМ ПРИЛИП..
ГЕН НА ЛАВОЧЦІ ВЕРА ЕГОРІВНА,
МРУЖИТЬ ОЧІ..СНІЖИТЬ СИВИНА..
ПЕВНО МАЄ “ВІКНО” МІЖ УРОКАМИ,
ГЕРЦОГИНЯ НАУК МОВЧАЗНА..
ПОПІД ЛИПАМИ,В СТРОГІМ КОСТЮМЧИКУ,
АНА ЙВАНІВНА МІРЯЄ КРОК..
ЯК ЗАЖДИ,ЖдЕ ПРОВІРКУ ІЗ ОБЛАСТІ,
ЗНОВ ДАВАТИ “ВІДКРИТИЙ” УРОК..
А “КОЛЬКАНЯ”...МАРІЯ ІВАНІВНА,
ЗАВЖДИ З ВОРОХОМ ЗОШИТІВ Й КНИГ..
ЗАВЖДИ В РУЧКАХ ЗАПАСКИ ОБМІНЮЄ,
НІЖНІ ПАЛЬЦІ ВЖЕ СИНІ ВІД НИХ.
ЗI СВИСТКОМ I ЧАСОМЕТРОМ ЗВІШЕНИМ,
ЩО ЗВИСАЄ НА ЧОРНІМ ШНУРКУ,
ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ З ІНШИМИ,
РОЗПРЯМЛЯЄ СІТКИ НА ВІТРУ.
І ПЛОЩАДКА ВЖЕ МАЙЖЕ ПРИЧЕСАНА,
ВОЛЕЙБОЛЬНИЙ ПІДКАЧАНИЙ МЯЧ..
ІЩЕ МИТЬ,І ДВОБІЙ РОЗПОЧНЕТЬСЯ,
ПОМІЖ “СЬОМИМИ” Й “ВОСЬМИМИ” МАТЧ.
ЧЕРЕЗ ДВІР ВЖЕ КОГОСЬ ТАМ АДАМІВНА,
ОН ІЗ РІЗКОЮ ГРІЗНО ВЕДЕ..
ВІЧНИЙ ЗАУЧ НАШ..НІЖНА ТА ЛАГІДНА,
ЗАРАЗ ГРІЗНУ ВДАВАТИ БУДЕ.
ІЗ ЛОПАТОЮ КУТ АННА ЙВАНІВНА,
НА ГОРОДІ ШКІЛЬНОМУ ЗАВЖДИ..
БІЛЯ НЕЇ,ДІВЧАТА З РОССАДАМИ,
І ІЗ ВІДРАМИ ПОВНІ ВОДИ..
ОН БОГДАНІВНА З ЕВОВ МИХАЙЛІВНОВ,
ПО КУЩАМ ВЖЕ ЗБИРАЮТЬ МАЛЯТ,
ВЖЕ В СТОЛОВУ ПОРА,ШЕПЧУТ ЛАГІДНО,
І НАВОДЯТЬ ТАКИ З НИМИ ЛАД
У КОСТЮМЧИКАХ,НАЧЕ “С ИГОЛОЧКИ”,
ЗАВЖДИ ВИБРИТІ..“ШИПРОМ” КАДЯТ;-)
ПЕТРО ПАВЛОВИЧ ТА ЯН ЯНОВИЧ,
ПІД КАШТАНОМ ПРО ЩОСЬ ГОМОНЯТ..
ВЖЕ НАПІВ ШКОЛЯРАМИ ОТОЧЕНІ,
І АФІША В ОДНОГО В РУКАХ,
ЗНАЧИТЬ В КЛУБІ ГУРТКИ ВЖЕ ОХОЧИМИ,
ПІД ЗАВЯЗКУ НАБЕРУТ ХЛОПЯТ..
З ОЛІВЦЯМИ Й ГРУБЕЗНЕНЬКИМ ВАТМАНОМ,
ВЖЕ СТЕПАНІВНА ДЕСЬ ПОСПІША,
ІЗ ЧЕРВОНИМ ПРОГЛАЖЕНИМ ГАЛСТУКОМ,
ПІОНЕРІЇ НАШІЙ ДУША..;-)
ЗАЇЗДЖАЙЕ ,ГУРКОЧУЧИ ВИРВАМИ,
“НИВА” ,КОЛЬОРУ -КРАСНЕ ВИНО
А БАГАЖНИК,ЗАПОВНЕНИЙ КНИГАМИ,
САМ ДИРЕКТОР ПРИВІЗ З РАЙОНО..
Й ПОСПIШАЮТЬ УЖЕ ВОСЬМИКЛАСНИКИ,
І ПАКУНКИ НЕСУТЬ В КАБІНЕТ,
РОЗІЙДУТЬСЯ ПО КЛАСАМ БУКВАРИКИ,
ЗОВСІМ СВІЖІ,ЯК МАМИН ОМЛЕТ;-)
ТАК Й КОТИЛОСЬ У ЧАСІ ВІДПУЩЕНЕ,
ЦЕ ШКОЛЯРСЬКЕ БУТТЯ НА ЗЕМЛІ.
ЗА ПЛЕЧАМИ ВЕЛИКОГО ПУШКІНА,
ВАм УКЛІН - ДОРОГІ ВЧИТЕЛІ !!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"РІЧНИЦІ СМЕРТІ ТОЛІКА САВЧЕНКА ПРИСВЯЧУЮ.."
• Перейти на сторінку •
"ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО СІЛЬСЬКОГО ГОЛОВИ І МОЇХ ОДНОСЕЛЬЧАН.."
• Перейти на сторінку •
"ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО СІЛЬСЬКОГО ГОЛОВИ І МОЇХ ОДНОСЕЛЬЧАН.."
Про публікацію
