Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Два роки йде в АТО війна
чи все ви на сьогодні написали?!
Достатньо про майдан та водомети -
чи гасла у дорозі позгасали.
При нинішньої владі, судочинстві,
яка не садить злодіїв за грати?!
Тож далі будеш жити у безчинстві
- поет, де ж твої дії як гармати?!
Хіба існують справжні десь пророки,
хотів би я у людства запитати -
війна іде з Росією два роки,
кремль хоче нам країну розхитати?!
Католики, євреї, християни:
однакової долі різномовні -
чому тоді нікчемні росіяни,
грабують наші цінності духовні?!
В незламній та славетній Україні -
поети, Ви творці нової Ери!
Пора катів, вже, ставить на коліна:
усякі «де-не-ери», «ел-ен-ери»…
Юрій СЛАЩОВ©15.04.2016
Що для мене означає радянська спадщина літератури СРСР – це схематизм мислення, відсутність культури, примітивізм в освіті, у світогляді та історії. У зв'язку з цим, практично була знищена українська націоналістична культура; катовані, страчені у застінках письменники, поети, художники, весь цвіт нації жив під гнітом цензури. Моє покоління втратила свободу творчого мислення, замість цього, придбала плебейську ініціативу підпорядкування маразматичному ладу, ми ж стикаємося з цим, досі і усюди.
І як висновок: ви тільки подивитися, кому ми, вихователі, освітяни майбутнього життя нашої молоді - доручили країну?! Це ж осередки партократів радянського часу, їх діти та онуки, яки грабують свій народ, роблять його життя жебрацьким. Що таке є інститут влади, міністри та Верховна Рада – це принизлива, амбіціозна мафія маріонеток, виконуюча інтереси олігархів. Усе це мені нагадує якийсь бордель, де вже повії сидять по двадцять п’ять років, яких терміново потрібно міняти разом з сутенерами-олігархами.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
