Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
На кордонах пантоміми,
Скачуть відчуттям розпуки
В запальному пілігрима.
Між склепінь, в шпаринах долі —
Відьмам, віщунам, пустункам,
Відшукавши вітер в полі, —
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Два роки йде в АТО війна
чи все ви на сьогодні написали?!
Достатньо про майдан та водомети -
чи гасла у дорозі позгасали.
При нинішньої владі, судочинстві,
яка не садить злодіїв за грати?!
Тож далі будеш жити у безчинстві
- поет, де ж твої дії як гармати?!
Хіба існують справжні десь пророки,
хотів би я у людства запитати -
війна іде з Росією два роки,
кремль хоче нам країну розхитати?!
Католики, євреї, християни:
однакової долі різномовні -
чому тоді нікчемні росіяни,
грабують наші цінності духовні?!
В незламній та славетній Україні -
поети, Ви творці нової Ери!
Пора катів, вже, ставить на коліна:
усякі «де-не-ери», «ел-ен-ери»…
Юрій СЛАЩОВ©15.04.2016
Що для мене означає радянська спадщина літератури СРСР – це схематизм мислення, відсутність культури, примітивізм в освіті, у світогляді та історії. У зв'язку з цим, практично була знищена українська націоналістична культура; катовані, страчені у застінках письменники, поети, художники, весь цвіт нації жив під гнітом цензури. Моє покоління втратила свободу творчого мислення, замість цього, придбала плебейську ініціативу підпорядкування маразматичному ладу, ми ж стикаємося з цим, досі і усюди.
І як висновок: ви тільки подивитися, кому ми, вихователі, освітяни майбутнього життя нашої молоді - доручили країну?! Це ж осередки партократів радянського часу, їх діти та онуки, яки грабують свій народ, роблять його життя жебрацьким. Що таке є інститут влади, міністри та Верховна Рада – це принизлива, амбіціозна мафія маріонеток, виконуюча інтереси олігархів. Усе це мені нагадує якийсь бордель, де вже повії сидять по двадцять п’ять років, яких терміново потрібно міняти разом з сутенерами-олігархами.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
