«Зів'яла квітка в руській стороні,
Та насіння її зійшло на скелях…»

Давня епітафія

VIII. Останній акорд: ПАРОСТКИ КИЄВА НА ПІВНІЧНИХ ПРЕСТОЛАХ

Коли дим великих битв розвіявся, а море заспокоїлося, Єлизавета Ярославна зрозуміла, що її власна історія ще не завершена. Вона була донькою Ярослава Мудрого, і в її жилах текла кров правителів, які не ламаються під ударами долі. Поховавши молодшу Марію у холодній скелястій землі Оркнеїв, вона міцно стиснула руку своєї єдиної вцілілої дитини – старшої доньки Інгегерд. Вона мала жити заради неї.
Єлизавета повернулася до Норвегії не як переможена, а як величава королева-мати. Її пасинки, сини Гаральда й Тори, схиляли перед нею голови, визнаючи її мудрість та авторитет. Роки стирали з її обличчя сліди колишнього горя, залишаючи лише шляхетну, майже святу суворість. Скандинавські хроніки згадують, що згодом, заради політичного спокою та безпеки доньки Інгегерди, вона змогла розділити королівський трон із данським королем Свеном II Естрідсеном. Це був шлюб без пристрасті, але з глибокою державною гідністю.
Головний тріумф Єлизавети повторився в її дитині. Старша донька Інгегерд виросла справжньою спадкоємицею київської династії. Вона стала спочатку королевою Данії, вийшовши заміж за короля Олафа I, а згодом –королевою Швеції у шлюбі з королем Філіпом. Насіння, посіяне колись у квітучих садах Києва, проросло на всіх головних престолах Скандинавії.
Єлизавета Ярославна пішла з життя тихо, наче втомлене зимове сонце. Вона закрила очі на чужині, але в останні хвилини перед її погасаючим зором знову стояв весняний Київ, рясний білий цвіт садів, золото Софійського собору та палкий, юний вікінг Гаральд, який колись обіцяв прихилити до її ніг увесь світ. Він дотримав свого слова крізь вогонь, залізо… та саму смерть.

«Я залишаюся на березі сірого моря,
одягнена в чорну сукню моєї самотності.
Твій голос більше не звучить у вісах,
але наші доньки носитимуть корони північних престолів.
Прощавай, мій шалений скальде.
Моя осінь забирає твою зиму,
але в моїх спогадах ми вічно юні в квітучому Києві».
***