ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,

С М
2025.08.31 12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Торон / Проза

 Все гаразд
Вранці прокидаєшся – і згадуєш... Ніби хтось рвучко випліскує тобі стакан холодної води в обличчя. Радять: «Take the high road»*. А практично? Практично –ніколи не підпускай іншу людину до себе ближче, ніж на відстань витягнутої руки, кажеш ти собі.
Коли щось рветься у стосунках між людьми, у світі настає тиша. Її можна заглушити – справами, звуками, -- але для чого? «Get over it! Move on!»** --це не для мене. Я просто стою серед тиші. Вона піднімається горами, спадає вниз долинами. На горах не вистачає кисню і холод проймає до кісток, а в долинах... Коли вдаришся пальцем стопи у щось тверде або підвернеш ногу, деякий час на початку відчуваєш сильний, до сліз, біль, але потім приходить теплота, яка накочується хвилею на болюче місце, аж стає млосно. У долині теж так – тепло, задушливо, млосно. Травмоване місце набрякає, біль відступає. Не назавжди, звичайно. Потім він знову з’явиться –вже інший і надовго, особливо коли пробуєш ходити.
Головне — і це ще буде не раз --удар або підвивих трапляється завжди в одному й тому ж місці (здається, є така фраза в якомусь анекдоті), але я –про тишу. Болить -- не болить --знову болить, а в душі –тиша. Тиша –як вісь, навколо якої все обертається.
Іде сніг. Це тоді, коли ти не на горі і не в долині, а десь посередині. Ти починаєш звертати увагу на те, чого раніше не помічала: он хтось іде з коробкою молока в руці, старий талончик за парковку на передньому склі зовсім вилиняв -- треба викинути, чому я не одягаю шарфик до цього вирізу на платті -- в мене їх так багато? Кулон-сова міг би надати мудрості...
Сніг іде у хвилини тяжкої скорботи. Не дощ, а сніг, тому що дощ шумить, а сніг –ні. Сніг не очищає душу, не оновлює, він нічого не змиває. Він усе покриває і захищає, доки воно не перебуде в тиші й темряві якийсь належний йому час.
«Все гаразд, -- ти скажеш комусь у простір ( і собі також). – It’s OK. Все мине. Найкраще лишається. Просто будь обережним...обережною. Не вдарся, не підверни ногу. Все гаразд».


* "Іди високою дорогою" (здебільшого, в переносному значенні)
** "Забудь! Рухайся вперед!"

2016




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-05-23 13:44:39
Переглядів сторінки твору 2931
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.125 / 5.5  (4.834 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.839 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Дамський клуб, проза
Автор востаннє на сайті 2025.02.14 09:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-05-23 22:09:01 ]
Буду ще читати. А поки думаю про "тишу –як вісь, навколо якої все обертається"... дякую за це формулювання, тепер легше буде.
А відносно "практично" - то як по-другому впустити світ в себе? Мусимо відкриватись. А що вже зайде до нас, поки відкриті... всіляке заходить.
Обіймаю Вас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-05-25 13:15:44 ]
Дякую, Ларисо, я зворушена. Як інакше впустити до себе світ, щоб не постраждати? Це дилема, рішення якої шукаєш усе життя. Ще трохи віриться у солідарність людей у часи випробувань...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-05-25 13:26:56 ]
Мабуть, гартуватись, бо як інакше. І не боятись відкриватись, бо зміліємо, змуміфікуємось. І ставати самому собі твердою опорою. І давати опору іншим. Тоді вистоїмо. Якось так.
Пишіть, Вікторіє. Чекаю Вашого слова. Потребую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-05-24 00:11:34 ]
"Сніг іде у хвилини тяжкої скорботи. Не дощ, а сніг, тому що дощ шумить, а сніг –ні. Сніг не очищає душу, не оновлює, він нічого не змиває. Він усе покриває і захищає, доки воно не перебуде в тиші й темряві якийсь належний йому час." - прочитала як одкровення! І аж самій став зрозумілий сенс одного з моїх не дуже давніх віршів ("Перший лід")!!!
Спасибі, Пані Вікторіє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-05-25 13:27:50 ]
Прочитала ваш гарний вірш. Природа полегшує наші душевні стани --часом віддзеркалює їх, часом помагає уяві. Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-05-25 13:27:17 ]
Прочитала ваш гарний вірш. Природа полегшує наші душевні стани --часом віддзеркалює їх, часом помагає уяві. Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
просто Вільшанка (Л.П./М.К.) [ 2016-05-27 16:43:08 ]
"Як інакше впустити до себе світ, щоб не постраждати? Це дилема, рішення якої шукаєш усе життя. Ще трохи віриться у солідарність людей у часи випробувань..."

Не я одна шукаю відповіді на ці непрості питання...
Як хороше Ви пишете, Вікторіє! Поклін Вам!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-05-28 00:02:30 ]
Ми всі шукаємо --все життя. Думка, що ти не одна, приносить полегкість. Дякую.