Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.07
12:23
Збирається вже в хмари вороння,
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.
2025.12.07
08:06
Я плела тобі віночок
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.
Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.
Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —
2025.12.07
06:13
Укрившись вогкою землею
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
2025.12.07
04:57
Володимиру Діброві
О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки! -
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Нема. Нема. Невже повимирали ви,
О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки! -
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Нема. Нема. Невже повимирали ви,
2025.12.06
22:19
Заблукав я в епохах минулих.
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
2025.12.06
15:04
З екрана телевізора в кімнату навпроти долинав голос американського президента Джо Байдена — трохи хриплий і, як завше, спокійний.
«Чи не щовечора чую застереження? — подумав Згурський, за звичкою вибираючи книгу для читання з сотень придбаних. — Невже з
2025.12.06
05:21
уже була ніч спекотна довга літня
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
2025.12.05
22:16
Мене тягне чомусь у минуле,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
2025.12.05
17:03
місячного сяйва мілина
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
2025.12.05
15:26
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
2025.12.05
14:59
Ти жарина з циганського вогнища,
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
2025.12.05
14:15
Ви, звісно, пам'ятаєте, безсила
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
2025.12.05
11:02
Почнімо так сей раз, хоча й не хочеться.
«Пташиний базар» на Куренівці – ключове всьому. Завжди я просив батьків туди хоча би подивитися. На вході корм, нашийники, сачки, гачки, вудки, піддувалки та інші причандали: а за тим поступово – черва на ловлю, р
2025.12.05
09:16
Не джерело, джерельце ти…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
2025.12.05
09:00
Не ламай мене під себе —
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
2025.12.04
21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Вікторія Торон /
Проза
Все гаразд
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Все гаразд
Вранці прокидаєшся – і згадуєш... Ніби хтось рвучко випліскує тобі стакан холодної води в обличчя. Радять: «Take the high road»*. А практично? Практично –ніколи не підпускай іншу людину до себе ближче, ніж на відстань витягнутої руки, кажеш ти собі.
Коли щось рветься у стосунках між людьми, у світі настає тиша. Її можна заглушити – справами, звуками, -- але для чого? «Get over it! Move on!»** --це не для мене. Я просто стою серед тиші. Вона піднімається горами, спадає вниз долинами. На горах не вистачає кисню і холод проймає до кісток, а в долинах... Коли вдаришся пальцем стопи у щось тверде або підвернеш ногу, деякий час на початку відчуваєш сильний, до сліз, біль, але потім приходить теплота, яка накочується хвилею на болюче місце, аж стає млосно. У долині теж так – тепло, задушливо, млосно. Травмоване місце набрякає, біль відступає. Не назавжди, звичайно. Потім він знову з’явиться –вже інший і надовго, особливо коли пробуєш ходити.
Головне — і це ще буде не раз --удар або підвивих трапляється завжди в одному й тому ж місці (здається, є така фраза в якомусь анекдоті), але я –про тишу. Болить -- не болить --знову болить, а в душі –тиша. Тиша –як вісь, навколо якої все обертається.
Іде сніг. Це тоді, коли ти не на горі і не в долині, а десь посередині. Ти починаєш звертати увагу на те, чого раніше не помічала: он хтось іде з коробкою молока в руці, старий талончик за парковку на передньому склі зовсім вилиняв -- треба викинути, чому я не одягаю шарфик до цього вирізу на платті -- в мене їх так багато? Кулон-сова міг би надати мудрості...
Сніг іде у хвилини тяжкої скорботи. Не дощ, а сніг, тому що дощ шумить, а сніг –ні. Сніг не очищає душу, не оновлює, він нічого не змиває. Він усе покриває і захищає, доки воно не перебуде в тиші й темряві якийсь належний йому час.
«Все гаразд, -- ти скажеш комусь у простір ( і собі також). – It’s OK. Все мине. Найкраще лишається. Просто будь обережним...обережною. Не вдарся, не підверни ногу. Все гаразд».
* "Іди високою дорогою" (здебільшого, в переносному значенні)
** "Забудь! Рухайся вперед!"
2016
Коли щось рветься у стосунках між людьми, у світі настає тиша. Її можна заглушити – справами, звуками, -- але для чого? «Get over it! Move on!»** --це не для мене. Я просто стою серед тиші. Вона піднімається горами, спадає вниз долинами. На горах не вистачає кисню і холод проймає до кісток, а в долинах... Коли вдаришся пальцем стопи у щось тверде або підвернеш ногу, деякий час на початку відчуваєш сильний, до сліз, біль, але потім приходить теплота, яка накочується хвилею на болюче місце, аж стає млосно. У долині теж так – тепло, задушливо, млосно. Травмоване місце набрякає, біль відступає. Не назавжди, звичайно. Потім він знову з’явиться –вже інший і надовго, особливо коли пробуєш ходити.
Головне — і це ще буде не раз --удар або підвивих трапляється завжди в одному й тому ж місці (здається, є така фраза в якомусь анекдоті), але я –про тишу. Болить -- не болить --знову болить, а в душі –тиша. Тиша –як вісь, навколо якої все обертається.
Іде сніг. Це тоді, коли ти не на горі і не в долині, а десь посередині. Ти починаєш звертати увагу на те, чого раніше не помічала: он хтось іде з коробкою молока в руці, старий талончик за парковку на передньому склі зовсім вилиняв -- треба викинути, чому я не одягаю шарфик до цього вирізу на платті -- в мене їх так багато? Кулон-сова міг би надати мудрості...
Сніг іде у хвилини тяжкої скорботи. Не дощ, а сніг, тому що дощ шумить, а сніг –ні. Сніг не очищає душу, не оновлює, він нічого не змиває. Він усе покриває і захищає, доки воно не перебуде в тиші й темряві якийсь належний йому час.
«Все гаразд, -- ти скажеш комусь у простір ( і собі також). – It’s OK. Все мине. Найкраще лишається. Просто будь обережним...обережною. Не вдарся, не підверни ногу. Все гаразд».
* "Іди високою дорогою" (здебільшого, в переносному значенні)
** "Забудь! Рухайся вперед!"
2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
