1

Свідомість – то система, що постійно зависає,
Її руйнують віруси.
Відновленню вона не підлягає,
Тому я поступово загортаю
Все у папіруси
І кудись зникаю.

Із кожним днем мені частіше закидають
Суцільну невдоволеність, жорстокість і депресію,
А люди, як прищі: то всі зникають,
То раптово з’являються
І псують процесію.

А філософія – то стан душі такий,
Під коньячок, під каву, під цигарку,
Поміркувати, не змінивши хід подій…
Піти до когось, спричинити сварку…

Так поступово, мило, органічно
Дійшли ми до межі
І істерично
Як на лезі гострого ножа,
Або птахи у заґратованій клітці,
Або як зеки в ізольованій в’язниці
Жили свої дні,
Мов здобич для убивці,
Десь на узбіччі…

Маржіналізм (з французької - межа)
Епоха наша.
Славний ретро-стиль.
Щоб йти вперед, ми йдемо назад,
Пройшли уже добрячу сотню миль.
Це демоверсія…
Чи, може, самознищення,
Чи усамітнення
Свідомості під прахом
Згорілих днів
Рвемося на свободу,
У країну мрій…

Хай несе мене ріка…

0

Літо радувало насиченістю барв,
Зростанням криміналу і смертей.
Художник змішує всі залишки всіх фарб
І творить щось подалі від людей
Вже насувається потроху апогей…

-1

Ще була весна –
Відродження і ренесанс,
Темний кінозал, нічний сеанс,
Якесь кохання,
Якісь пригоди,
Підготовка до нової стадії життя,
Яке обіцяло змінити форму.
Наче змінило,
Все дуже мило,
Точніше не все…

-1

«Для тебе я буду приємним спогадом,
Для мене ти – найнеприємніша історія.
Вужі, як нитки, життя мого
Розповзаються. Готель „Асторія”.
Твоя прив’язаність доволі недоречна
І твоє самогубство також
Розмова наша вийшла дуже ґречна
Залишив я полон. Ти у весняних шатах,
Хоча навряд чи це тебе прикрасить...»