
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.11.30
05:33
Годі, діду, каменем лежати
Й тяжко позіхати на зорі, –
Завірюха вибілила хату,
Полотно напряла у дворі.
За віконцем стало розсвітати
І за вітром темінь потекла, –
Без роботи журиться лопата
І до рук аж проситься мітла.
Й тяжко позіхати на зорі, –
Завірюха вибілила хату,
Полотно напряла у дворі.
За віконцем стало розсвітати
І за вітром темінь потекла, –
Без роботи журиться лопата
І до рук аж проситься мітла.
2023.11.29
23:32
Димар курив ядучу люльку
І зиркав, як на полі зла
Клювали ворони голубку,
(Злетіти в ирій не могла.)
Яка у тім була причина:
Не поділили небосхил,
Чи не достатньо для спочину
Безвісно канувши могил?
І зиркав, як на полі зла
Клювали ворони голубку,
(Злетіти в ирій не могла.)
Яка у тім була причина:
Не поділили небосхил,
Чи не достатньо для спочину
Безвісно канувши могил?
2023.11.29
22:59
Краще хизуватися малесенькою гідністю, ніж малоросійством.
Вбити у собі москаля ніколи не пізно. Але і зволікати не варто.
Російське «братолюбіє» - гірше сатанізму.
Російська ідея паразитує на руїнах інших національних ідей.
Неповага до себе є
2023.11.29
21:30
Кажется, в начале весны 2002 года по израильскому радио “РЭКА” передавали интервью с известным польским режиссером Ежы Хофманом. Речь зашла и о его новом фильме “Огнем и мечом”. Мастер заговорил не сразу, будто что-то мешало ему.
– Я посвятил его моей до
2023.11.29
12:29
У попередньому випуску ми вже розпочали оповідь про життєвий і творчий шлях письменника Сливка Липкого, в миру - Олексія Сушняка. Стисло нагадаємо віхи цієї непересічної біографіїї. Сушняк, людина вже не дуже молода і нібито малоперспективна, напрочуд вда
2023.11.29
12:11
Дактиль і шмарклі
Улюблена рима поета Микити Тополя
«шмарклі-міраклі»…
Діапазон висвічує, ніби рентген:
Улюблена рима поета Микити Тополя
«шмарклі-міраклі»…
Діапазон висвічує, ніби рентген:
2023.11.29
11:06
Хоч і манлива воля чужини,
а все ж неволя - без батьківщини.
без україночки - тополі
краї далекі - мов пущі голі.
Я полюблю вас, Риме й Париже,
а снитись буде село споришне,
а все ж неволя - без батьківщини.
без україночки - тополі
краї далекі - мов пущі голі.
Я полюблю вас, Риме й Париже,
а снитись буде село споришне,
2023.11.29
10:53
Літературна премія
Бачили, як кіт вилизує кішку перед копуляцією? Дбає про неї.? Бачили. Дуже миле видовище, втішливе. . Тому мені подобаються й письменники, які хвалять одне одного, пишуть панегірики, оди, красномовні натяки, штовхають дружніх одне
2023.11.29
10:47
Люблю глибоке мовчання опівночного годинника,
То спить наш час, коли збудить від дрімання мене
безгласгий якийсь поклик, покуштували молитвою нічною
Дари захмарної країни: невимовного спокою, невимовної тиші.
І поки безмовна світобудова
І поки відкри
2023.11.29
10:15
Він перстом указав на стоїчний могутній замок,
І дружині своїй наказав відбувати на штурм,
І гармати розбили красу, що хотілося мати,
І коли забігали в князівські чужі палати,
Прекрасну княгиню схопили за довгу косу.
І коли він дивився ув очі її благ
І дружині своїй наказав відбувати на штурм,
І гармати розбили красу, що хотілося мати,
І коли забігали в князівські чужі палати,
Прекрасну княгиню схопили за довгу косу.
І коли він дивився ув очі її благ
2023.11.29
10:09
Прекрасна сукня жіночці пасує,
на витонченій талії, як влита,
Але ж окрасу не дарують всує,
хіба, що з секонд-хенду сіру свиту.
Яскраві зорі на шифоні синім
і декольте, мов озеро, глибоке.
Про сукню неймовірну, ексклюзивну
на витонченій талії, як влита,
Але ж окрасу не дарують всує,
хіба, що з секонд-хенду сіру свиту.
Яскраві зорі на шифоні синім
і декольте, мов озеро, глибоке.
Про сукню неймовірну, ексклюзивну
2023.11.29
09:51
Вона красива, наче перший сніг.
Жаданіша завії на світанку.
Для неї кави зранку філіжанка,
увечері впаду до нейних* ніг,
скажу: «Царице, вибір за тобою» –
вона ж сипне холодною югою
чи спепелить мене байдужий сміх.
Іще не знаю. Але якось буде.
Жаданіша завії на світанку.
Для неї кави зранку філіжанка,
увечері впаду до нейних* ніг,
скажу: «Царице, вибір за тобою» –
вона ж сипне холодною югою
чи спепелить мене байдужий сміх.
Іще не знаю. Але якось буде.
2023.11.29
08:39
І сніг пішов. Розверзлись небеса,
Й запорошило ним, запорошило...
Він падав, потім ніби зависав,
На мить торкнувшись до віконних шибок.
Він опускався тихо до землі,
Щоб дотиком її м'яким накрити,
Й поволі світ похмурий побілів,
Й запорошило ним, запорошило...
Він падав, потім ніби зависав,
На мить торкнувшись до віконних шибок.
Він опускався тихо до землі,
Щоб дотиком її м'яким накрити,
Й поволі світ похмурий побілів,
2023.11.29
05:39
Заклякла ніч пронизана морозом
І полисками тьмяних мерехтінь, –
Лиш вітерець безсонний по дорозі
Жене малі сніжинки в далечінь.
Дрімає все укутане снігами
І стишене, неначе напоказ, –
Лиш тільки час обмерзлими шляхами
Неспинно йде, розбуджуюч
І полисками тьмяних мерехтінь, –
Лиш вітерець безсонний по дорозі
Жене малі сніжинки в далечінь.
Дрімає все укутане снігами
І стишене, неначе напоказ, –
Лиш тільки час обмерзлими шляхами
Неспинно йде, розбуджуюч
2023.11.28
22:49
Ой дідусю, дідусю, сивая борідка,
Чом ти мене не любив, як була я дівка?
-Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
Чом ти мене не любив, як була я дівка?
-Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
2023.11.28
20:56
Чого лише не чуємо у Gugli
із того, що буває на війні,
коли там опиняються безуглі
гієни на всю голову дурні.
***
Де є ще русофіли, там усяке
на будь-яку усячину клює.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...із того, що буває на війні,
коли там опиняються безуглі
гієни на всю голову дурні.
***
Де є ще русофіли, там усяке
на будь-яку усячину клює.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
2021.10.08
2021.08.08
2021.07.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Іншомовна поезія
Ніколай Ґумільов «Єва чи Ліліт»
Ти не знаєш сказання про діву Ліліт,
З ким мав щастя Адам в раю первозданнім,
Але ти одна з тих, чиє серце болить
За душею крилатою та садами.
Ти про Єву чувала, певно ж, не раз,
Про матір мaтерів, що вогонь берегла,
Та з якоюсь тривогою все ж. І щораз,
Наче безум смішний оповідь ця була.
У Ліліт – недоступних сузір’їв вінець,
У краях сонця діамантові світять,
А що в Єви –город ще й отара овець,
Лад у хаті щодня і доглянуті діти.
До пуття ще не відаєш ти, хто ти є.
Єва ти чи Ліліт? О, коли ж на поріг
Стане той, котрий жадібне серце твоє
В зачарований грот однесе без доріг.
Під уступами гір він уміє блукать
І спускатись уміє із урвищ на дно,
Метеор його серце, а не квітка якась.
В душі його зоряно від жадань і думок.
Якщо треба, він царство підкорить тобі,
Якщо треба, зі злодійською піде сумою,
Та завжди і повсюди – від Єви Ліліт,-
Він тебе збереже від тебе самої.
Николай Гумилев «Ева или Лилит»
Ты не знаешь сказанья о деве Лилит,
С кем был счастлив в раю первозданном Адам,
Но ты все ж из немногих, чье сердце болит
По душе окрыленной и вольным садам.
Ты об Еве слыхала, конечно, не раз,
О праматери Еве, хранящей очаг,
Но с какой-то тревогой… И этот рассказ
Для тебя был смешное безумье и мрак.
У Лилит — недоступных созвездий венец,
В ее странах алмазные солнца цветут:
А у Евы — и дети, и стадо овец,
В огороде картофель, и в доме уют.
Ты еще не узнала себя самоё.
Ева — ты иль Лилит? О, когда он придет,
Тот, кто робкое, жадное сердце твое
Без дорог унесет в зачарованный грот.
Он умеет блуждать под уступами гор
И умеет спускаться на дно пропастей,
Не цветок — его сердце, оно — метеор,
И в душе его звездно от дум и страстей.
Если надо, он царство тебе покорит,
Если надо, пойдет с воровскою сумой,
Но всегда и повсюду — от Евы Лилит, —
Он тебя сохранит от тебя же самой.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ніколай Ґумільов «Єва чи Ліліт»
Ти не знаєш сказання про діву Ліліт,
З ким мав щастя Адам в раю первозданнім,
Але ти одна з тих, чиє серце болить
За душею крилатою та садами.
Ти про Єву чувала, певно ж, не раз,
Про матір мaтерів, що вогонь берегла,
Та з якоюсь тривогою все ж. І щораз,
Наче безум смішний оповідь ця була.
У Ліліт – недоступних сузір’їв вінець,
У краях сонця діамантові світять,
А що в Єви –город ще й отара овець,
Лад у хаті щодня і доглянуті діти.
До пуття ще не відаєш ти, хто ти є.
Єва ти чи Ліліт? О, коли ж на поріг
Стане той, котрий жадібне серце твоє
В зачарований грот однесе без доріг.
Під уступами гір він уміє блукать
І спускатись уміє із урвищ на дно,
Метеор його серце, а не квітка якась.
В душі його зоряно від жадань і думок.
Якщо треба, він царство підкорить тобі,
Якщо треба, зі злодійською піде сумою,
Та завжди і повсюди – від Єви Ліліт,-
Він тебе збереже від тебе самої.
Николай Гумилев «Ева или Лилит»
Ты не знаешь сказанья о деве Лилит,
С кем был счастлив в раю первозданном Адам,
Но ты все ж из немногих, чье сердце болит
По душе окрыленной и вольным садам.
Ты об Еве слыхала, конечно, не раз,
О праматери Еве, хранящей очаг,
Но с какой-то тревогой… И этот рассказ
Для тебя был смешное безумье и мрак.
У Лилит — недоступных созвездий венец,
В ее странах алмазные солнца цветут:
А у Евы — и дети, и стадо овец,
В огороде картофель, и в доме уют.
Ты еще не узнала себя самоё.
Ева — ты иль Лилит? О, когда он придет,
Тот, кто робкое, жадное сердце твое
Без дорог унесет в зачарованный грот.
Он умеет блуждать под уступами гор
И умеет спускаться на дно пропастей,
Не цветок — его сердце, оно — метеор,
И в душе его звездно от дум и страстей.
Если надо, он царство тебе покорит,
Если надо, пойдет с воровскою сумой,
Но всегда и повсюду — от Евы Лилит, —
Он тебя сохранит от тебя же самой.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію