Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.05
15:16
І
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,
2026.03.05
11:31
Весна. Нарешті. Цього року тебе чекала особливо.
Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.
Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.
Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.
Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.
2026.03.05
11:30
Скарай мене, Поезіє, дорогою.
Я стільки не добрав на ній думок.
Дорогою і людською тривогою,
Карай! Карай, щоб голос мій не мовк.
2
Отак би йшов і йшов
До скону підошов,
Я стільки не добрав на ній думок.
Дорогою і людською тривогою,
Карай! Карай, щоб голос мій не мовк.
2
Отак би йшов і йшов
До скону підошов,
2026.03.05
11:24
Закутий дощами в оселі тісній,
Не можеш ти вийти нікуди навколо,
Немовби закутий в темниці німій.
Стоїть чатовим незворушливий Молох.
Закутий дощами в кайданах тяжких,
Не можеш ти рушити птахом на волю.
Закутий дощами в тенетах сумних,
Не можеш ти вийти нікуди навколо,
Немовби закутий в темниці німій.
Стоїть чатовим незворушливий Молох.
Закутий дощами в кайданах тяжких,
Не можеш ти рушити птахом на волю.
Закутий дощами в тенетах сумних,
2026.03.05
10:09
Вже кілька сот в душі поранень
І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…
І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,
І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…
І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,
2026.03.05
07:00
Уплелась неминучість у долі
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.
І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.
І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні
2026.03.04
19:34
Хто збирав металобрухт
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.
Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.
Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери
2026.03.04
17:03
В небе на Дерибасовской
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.
Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.
Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение
2026.03.04
16:41
І
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.
ІІ
Ми сіяли історію одні,
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.
ІІ
Ми сіяли історію одні,
2026.03.04
11:29
Ти – вінець сотворіння
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти
Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти
Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас
2026.03.04
10:39
Російські окупанти офіційно стверджують, що б'ють лише по військових об'єктах…
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.
Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.
Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо
2026.03.04
10:15
Засуваю ворота від лих і нещасть,
Та даремна ця спроба нічого не варта.
Зачиняюсь від хаосу, лютих ненасть.
Догорає у серці невтілена ватра.
Засуваю ворота від битв і нашесть,
Від знущань, катувань, безнадії та мору.
Від епохи збираю небачен
Та даремна ця спроба нічого не варта.
Зачиняюсь від хаосу, лютих ненасть.
Догорає у серці невтілена ватра.
Засуваю ворота від битв і нашесть,
Від знущань, катувань, безнадії та мору.
Від епохи збираю небачен
2026.03.04
06:06
Зітхання матері й відбитки
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.
2026.03.04
01:18
Весно! Мила чарівнице!
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!
Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!
Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені
2026.03.03
22:23
І
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.
2026.03.03
18:57
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!
І тануть всі сніги навколо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!
І тануть всі сніги навколо.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Про каштаны
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про каштаны
Как по-разному ведут себя каштаны осенью.
Одни деревья уже совсем без листьев; трехмерные модели неведомых галактик и звездных систем - вот чем стали их обнаженные кроны, увешанные тяжелыми звездами-плодами с толстыми короткими лучиками. Вид у них если не академический, то школьный: дети, вот это - созвездие Лебедя, это альфа, бета... Сидоров, не трогай Лебедя! - Но как же не трогать, когда созвездие так откровенно ненатурально; мало того что лебедя в нем увидеть нельзя, а если и можно, то не лебедя, а совсем черт знает что такое, так еще и звезда каждая висит на толстенькой коричневой проволоке. Фальшь! Не верю! Скука!
Другие каштаны - таких совсем мало - уже сбросили листву и зачем-то цветут. Это - вымученная, неурочная, неуместная, бедная, нет - нищая, нет - нищенская свадьба. Денег у молодых, которые совсем немолоды, хватило только на самую дешевую, короткую, сероватую фату и несколько тощеньких оплывших свечек. От неловкости, которую испытывают случайные свидетели этого печального торжества, спасает только одно: это все ненадолго и скоро закончится, главное сейчас - перетерпеть, а после - не вспоминать никогда...
Третьи каштаны листвы пока не лишились. Но почти все их проржавевшие листья завернулись в твердые сухие трубочки; под порывами ветра эти трубочки сталкиваются друг с другом и ветками и негромко и часто звучат - точь-в-точь змея-гремучник в какой-нибудь Неваде. Снова порыв ветра и этот негромкий опасный звук. Змеи нигде не видно, но она предупреждает: ты на ее территории, еще миг - и она атакует. Как обострилось зрение, как истончился внезапно слух! Надо уходить, бежать, сейчас, немедленно, но куда? где она? куда - нельзя?! тррррр... эта проклятая невидимая змея - везде! стоять - нельзя! идти - нельзя!.. тррррр... Сердце утопает в панике и толкает тебя бежать вслепую - куда угодно! - но липкая приливная волна ужаса даже не может сдвинуть тебя с места, потому что ноги твои до самых колен увязли в зыбучем песке Невады, внезапно раскинувшейся во всю ширь посреди Киева, поглотив его, тебя, каштаны, какую-то убогую ненужную свадьбу, модели галактик и Сидорова, висящего на хвосте Лебедя и все прочее... тррррр... И - наконец-то! - мелькнувшее тело, толстое, свернутое кольцами тело, пружинисто и медленно вылетевшее из ниоткуда и на лету аккуратно расправляющее одно за одним свои чешуйчатые кольца и неспешно распахивающее на вытянутом к тебе конце пасть - розовую, воронкой, как бы исподволь всасывающую тебя пасть! - И только это тянущееся к тебе тело заставляет, наконец, сбросить оцепенение, тряхнуть головой и чудесным образом спастись, снова оказаться в Киеве, на тротуаре под октябрьскими каштанами, твердые мертвые листья которых падают на тротуары с коротким сухим стуком...
...Смотри-ка, вон тот зацвел... А этот уже голый, но весь в плодах, забавно. А эти - послушай-ка: гремят, точь-в-точь как...
...нет, все-таки как по-разному ведут себя осенью каштаны.
2016
Одни деревья уже совсем без листьев; трехмерные модели неведомых галактик и звездных систем - вот чем стали их обнаженные кроны, увешанные тяжелыми звездами-плодами с толстыми короткими лучиками. Вид у них если не академический, то школьный: дети, вот это - созвездие Лебедя, это альфа, бета... Сидоров, не трогай Лебедя! - Но как же не трогать, когда созвездие так откровенно ненатурально; мало того что лебедя в нем увидеть нельзя, а если и можно, то не лебедя, а совсем черт знает что такое, так еще и звезда каждая висит на толстенькой коричневой проволоке. Фальшь! Не верю! Скука!
Другие каштаны - таких совсем мало - уже сбросили листву и зачем-то цветут. Это - вымученная, неурочная, неуместная, бедная, нет - нищая, нет - нищенская свадьба. Денег у молодых, которые совсем немолоды, хватило только на самую дешевую, короткую, сероватую фату и несколько тощеньких оплывших свечек. От неловкости, которую испытывают случайные свидетели этого печального торжества, спасает только одно: это все ненадолго и скоро закончится, главное сейчас - перетерпеть, а после - не вспоминать никогда...
Третьи каштаны листвы пока не лишились. Но почти все их проржавевшие листья завернулись в твердые сухие трубочки; под порывами ветра эти трубочки сталкиваются друг с другом и ветками и негромко и часто звучат - точь-в-точь змея-гремучник в какой-нибудь Неваде. Снова порыв ветра и этот негромкий опасный звук. Змеи нигде не видно, но она предупреждает: ты на ее территории, еще миг - и она атакует. Как обострилось зрение, как истончился внезапно слух! Надо уходить, бежать, сейчас, немедленно, но куда? где она? куда - нельзя?! тррррр... эта проклятая невидимая змея - везде! стоять - нельзя! идти - нельзя!.. тррррр... Сердце утопает в панике и толкает тебя бежать вслепую - куда угодно! - но липкая приливная волна ужаса даже не может сдвинуть тебя с места, потому что ноги твои до самых колен увязли в зыбучем песке Невады, внезапно раскинувшейся во всю ширь посреди Киева, поглотив его, тебя, каштаны, какую-то убогую ненужную свадьбу, модели галактик и Сидорова, висящего на хвосте Лебедя и все прочее... тррррр... И - наконец-то! - мелькнувшее тело, толстое, свернутое кольцами тело, пружинисто и медленно вылетевшее из ниоткуда и на лету аккуратно расправляющее одно за одним свои чешуйчатые кольца и неспешно распахивающее на вытянутом к тебе конце пасть - розовую, воронкой, как бы исподволь всасывающую тебя пасть! - И только это тянущееся к тебе тело заставляет, наконец, сбросить оцепенение, тряхнуть головой и чудесным образом спастись, снова оказаться в Киеве, на тротуаре под октябрьскими каштанами, твердые мертвые листья которых падают на тротуары с коротким сухим стуком...
...Смотри-ка, вон тот зацвел... А этот уже голый, но весь в плодах, забавно. А эти - послушай-ка: гремят, точь-в-точь как...
...нет, все-таки как по-разному ведут себя осенью каштаны.
2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
