Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
2025.11.29
17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
2025.11.29
16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
2025.11.29
11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
2025.11.29
10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
2025.11.29
09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
2025.11.29
07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
2025.11.29
01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
2025.11.28
22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
2025.11.28
21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
2025.11.28
19:39
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Жанна Гайдаш (1990) /
Вірші
Хто на світі працює більше?
Хто на світі цьому працює більше?
Подумалось мені цим ранком
Чи пекар ,чи може лісоруб?
Хто хліба замісив,та й в піч кладе?
Чи той хто вижидає ліс зрубати?
Чи має руки струджені для хліба?
Чи той ,хто стовбур дерева рубає?
Тож кому праця є цінніше за рубля?
І в чому виміряти іі вартість?
У тому скільки часу ти поклав ?
Чи капель поту обтекло з лиця?
Чи те як твоі руки потрудились ?
Оплачений тобі продукт кінцевий
Без роздумів про тебе,лише ціна без черги?
вдвічі більше заплатити треба
За тих хто зачекав, навчись терпіти
І відповідь в людей одна
Хай буде справедливість праці!
І міра їй в твоіх святих ділах
І в здібностях,якими нагороджена
Є праця різна,і здешевлена
Та заново переоцінена,для тих
Хто труд нездатен розпізнати
почне свій день з готового раба
Хтось раб своїх думок-уявлень
Хтось служить за раба у повнодія
Хтось поганяє батогом себе
Хтось лиш живе у мріях
Кому майбутнє легше всіх дається?
хто піснею своєю обізветься ?
Як пташка рання заспіва?
Чи раб вона людині?ні, бо вільна
Тож праця є людська безцінна?!
Хто б не творив ії -це набуття!
досвід різний в добродія та лиходія
тож хто заплатить ім сповна?
Чи праця красила б людину?
бува ,що лиш вона її прикраша
І ліс росте собі без лісоруба
Дуби ростуть ,міцніють в глибину
І колоски на полі ждуть
На Свого косаря і пекаря
І піч чекає дрів,хто б затопив іі?
працює пекар,він нагодує всіх
У обміні труда в природі
нам людська праця стала у пригоді
Засинаєм ми під звуки двигуна
Бо праця вірна це-коловорот життя!
Згадай,що Бог трудивсь для нас!
Творив цей світ прекрасний!
Хай обеліском вдячності
Прославиться його творіння зараз!
Її створив Господь,і в тіло помістив
Хтось каже,що вдихнув нове життя
в фігурку з глини душу помістив
І тіло враз заметушилось як земля!
Ми вдячні одне одному
За труд який нас возвеличив
І робить нас подібним до Творця
Відкрий той кран з Натхненням!
І новотворення пролиється в руках
І знай,що з світом поділившись
благочестиву іскру враз ти передав!
Та працею безцінною звеличився !
19/05/16
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хто на світі працює більше?
Хто на світі цьому працює більше?
Подумалось мені цим ранком
Чи пекар ,чи може лісоруб?
Хто хліба замісив,та й в піч кладе?
Чи той хто вижидає ліс зрубати?
Чи має руки струджені для хліба?
Чи той ,хто стовбур дерева рубає?
Тож кому праця є цінніше за рубля?
І в чому виміряти іі вартість?
У тому скільки часу ти поклав ?
Чи капель поту обтекло з лиця?
Чи те як твоі руки потрудились ?
Оплачений тобі продукт кінцевий
Без роздумів про тебе,лише ціна без черги?
вдвічі більше заплатити треба
За тих хто зачекав, навчись терпіти
І відповідь в людей одна
Хай буде справедливість праці!
І міра їй в твоіх святих ділах
І в здібностях,якими нагороджена
Є праця різна,і здешевлена
Та заново переоцінена,для тих
Хто труд нездатен розпізнати
почне свій день з готового раба
Хтось раб своїх думок-уявлень
Хтось служить за раба у повнодія
Хтось поганяє батогом себе
Хтось лиш живе у мріях
Кому майбутнє легше всіх дається?
хто піснею своєю обізветься ?
Як пташка рання заспіва?
Чи раб вона людині?ні, бо вільна
Тож праця є людська безцінна?!
Хто б не творив ії -це набуття!
досвід різний в добродія та лиходія
тож хто заплатить ім сповна?
Чи праця красила б людину?
бува ,що лиш вона її прикраша
І ліс росте собі без лісоруба
Дуби ростуть ,міцніють в глибину
І колоски на полі ждуть
На Свого косаря і пекаря
І піч чекає дрів,хто б затопив іі?
працює пекар,він нагодує всіх
У обміні труда в природі
нам людська праця стала у пригоді
Засинаєм ми під звуки двигуна
Бо праця вірна це-коловорот життя!
Згадай,що Бог трудивсь для нас!
Творив цей світ прекрасний!
Хай обеліском вдячності
Прославиться його творіння зараз!
Її створив Господь,і в тіло помістив
Хтось каже,що вдихнув нове життя
в фігурку з глини душу помістив
І тіло враз заметушилось як земля!
Ми вдячні одне одному
За труд який нас возвеличив
І робить нас подібним до Творця
Відкрий той кран з Натхненням!
І новотворення пролиється в руках
І знай,що з світом поділившись
благочестиву іскру враз ти передав!
Та працею безцінною звеличився !
19/05/16
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
