Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.03
19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.02.03
19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
2026.02.03
16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
2026.02.03
13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
2026.02.03
10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
2026.02.03
05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
2026.02.02
20:41
Надішліть мої сни лелеками
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
2026.02.02
14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
2026.02.02
10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
2026.02.02
08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
2026.02.02
08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
2026.02.02
08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
2026.02.01
21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
2026.02.01
21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
2026.02.01
16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
2026.02.01
13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.03
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
2026.01.16
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Жанна Гайдаш (1990) /
Вірші
Хто на світі працює більше?
Хто на світі цьому працює більше?
Подумалось мені цим ранком
Чи пекар ,чи може лісоруб?
Хто хліба замісив,та й в піч кладе?
Чи той хто вижидає ліс зрубати?
Чи має руки струджені для хліба?
Чи той ,хто стовбур дерева рубає?
Тож кому праця є цінніше за рубля?
І в чому виміряти іі вартість?
У тому скільки часу ти поклав ?
Чи капель поту обтекло з лиця?
Чи те як твоі руки потрудились ?
Оплачений тобі продукт кінцевий
Без роздумів про тебе,лише ціна без черги?
вдвічі більше заплатити треба
За тих хто зачекав, навчись терпіти
І відповідь в людей одна
Хай буде справедливість праці!
І міра їй в твоіх святих ділах
І в здібностях,якими нагороджена
Є праця різна,і здешевлена
Та заново переоцінена,для тих
Хто труд нездатен розпізнати
почне свій день з готового раба
Хтось раб своїх думок-уявлень
Хтось служить за раба у повнодія
Хтось поганяє батогом себе
Хтось лиш живе у мріях
Кому майбутнє легше всіх дається?
хто піснею своєю обізветься ?
Як пташка рання заспіва?
Чи раб вона людині?ні, бо вільна
Тож праця є людська безцінна?!
Хто б не творив ії -це набуття!
досвід різний в добродія та лиходія
тож хто заплатить ім сповна?
Чи праця красила б людину?
бува ,що лиш вона її прикраша
І ліс росте собі без лісоруба
Дуби ростуть ,міцніють в глибину
І колоски на полі ждуть
На Свого косаря і пекаря
І піч чекає дрів,хто б затопив іі?
працює пекар,він нагодує всіх
У обміні труда в природі
нам людська праця стала у пригоді
Засинаєм ми під звуки двигуна
Бо праця вірна це-коловорот життя!
Згадай,що Бог трудивсь для нас!
Творив цей світ прекрасний!
Хай обеліском вдячності
Прославиться його творіння зараз!
Її створив Господь,і в тіло помістив
Хтось каже,що вдихнув нове життя
в фігурку з глини душу помістив
І тіло враз заметушилось як земля!
Ми вдячні одне одному
За труд який нас возвеличив
І робить нас подібним до Творця
Відкрий той кран з Натхненням!
І новотворення пролиється в руках
І знай,що з світом поділившись
благочестиву іскру враз ти передав!
Та працею безцінною звеличився !
19/05/16
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хто на світі працює більше?
Хто на світі цьому працює більше?
Подумалось мені цим ранком
Чи пекар ,чи може лісоруб?
Хто хліба замісив,та й в піч кладе?
Чи той хто вижидає ліс зрубати?
Чи має руки струджені для хліба?
Чи той ,хто стовбур дерева рубає?
Тож кому праця є цінніше за рубля?
І в чому виміряти іі вартість?
У тому скільки часу ти поклав ?
Чи капель поту обтекло з лиця?
Чи те як твоі руки потрудились ?
Оплачений тобі продукт кінцевий
Без роздумів про тебе,лише ціна без черги?
вдвічі більше заплатити треба
За тих хто зачекав, навчись терпіти
І відповідь в людей одна
Хай буде справедливість праці!
І міра їй в твоіх святих ділах
І в здібностях,якими нагороджена
Є праця різна,і здешевлена
Та заново переоцінена,для тих
Хто труд нездатен розпізнати
почне свій день з готового раба
Хтось раб своїх думок-уявлень
Хтось служить за раба у повнодія
Хтось поганяє батогом себе
Хтось лиш живе у мріях
Кому майбутнє легше всіх дається?
хто піснею своєю обізветься ?
Як пташка рання заспіва?
Чи раб вона людині?ні, бо вільна
Тож праця є людська безцінна?!
Хто б не творив ії -це набуття!
досвід різний в добродія та лиходія
тож хто заплатить ім сповна?
Чи праця красила б людину?
бува ,що лиш вона її прикраша
І ліс росте собі без лісоруба
Дуби ростуть ,міцніють в глибину
І колоски на полі ждуть
На Свого косаря і пекаря
І піч чекає дрів,хто б затопив іі?
працює пекар,він нагодує всіх
У обміні труда в природі
нам людська праця стала у пригоді
Засинаєм ми під звуки двигуна
Бо праця вірна це-коловорот життя!
Згадай,що Бог трудивсь для нас!
Творив цей світ прекрасний!
Хай обеліском вдячності
Прославиться його творіння зараз!
Її створив Господь,і в тіло помістив
Хтось каже,що вдихнув нове життя
в фігурку з глини душу помістив
І тіло враз заметушилось як земля!
Ми вдячні одне одному
За труд який нас возвеличив
І робить нас подібним до Творця
Відкрий той кран з Натхненням!
І новотворення пролиється в руках
І знай,що з світом поділившись
благочестиву іскру враз ти передав!
Та працею безцінною звеличився !
19/05/16
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
