***
Одна з перлинок Закарпаття –
Село Жденієво, а тут –
Легенди сиві, любі браття,
Потоки Жденівки* снують.

У давнину, коли ще гори
Не чули звуку бензопил,
Місцевий люд, від роду гордий,
Господарем у краю жив.

Красуня Єва розквітала
У цій місцині. Славний час.
Та ворогів страшна навала
На край посунула якраз.

Юнак із криці, а не глею,
У обороні краю став,
Прощався з любкою своєю
І «Жди ня, Єво”** – прошептав…

…Стекло з водою літ чимало,
Легенда й досі ще жива.
Село Жденієвом назвали,
Хоч Єви там давно нема…


***
Жденієво… Пенати раю…
Природи Божа благодать…
Легенди з віком не вмирають…
Хіба уб’є новітній тать. –

Уп’явся п’явкою у гори,
Урвав жаданий ласий шмат,
Висмоктує плаї і звори,
Леліє власний райський сад.

За край села веде дорога,
Але у гори далі – зась!
Стоїть шлагбаум-засторога:
На територію не влазь!

Приватна власність – то не жарти,
Гарчить в оскалі алабай***,
І в камуфляжі грізна варта
Готова дати фас «Кусай!»

Десяток грізних охоронців,
У кожного – по АКМ****,
Скосивши очі проти сонця,
Спід лоба блискають: «Стрільнем!..»

І чую шепіт гір зі сумом:
«А хай би їх вже трафив шляк! –
Берлога**** путінського кума
на нашім тілі – як чиряк…»


14-16.10. 2016

Закарпаття, смт. Жденієво

_____
*- Жденівка – назва річки в межах Воловецького району Закарпатської області
**- «Жди ня, Єво» – «Чекай мене, Єво»
***– порода сторожового собаки
****– автомат Калашнікова
*****– фешенебельна дача, з ділянкою лісу в декілька сотень гектарів