
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.18
01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
2025.09.17
22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
2025.09.17
18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
2025.09.17
18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
2025.09.17
17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
2025.09.17
16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
2025.09.17
11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
2025.09.17
08:56
вересня - День народження видатного українського письменника
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
2025.09.17
02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
2025.09.17
00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
2025.09.16
23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
2025.09.16
22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
2025.09.16
21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других.
Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род
2025.09.16
16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
2025.09.16
14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
2025.09.16
07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Роман Коляда (1976) /
Вірші
Мій світ - шахівниця
Дебют уже зіграно, саме пора міттельшпілю,
У жертву іще не принесено жодної з тур,
Зіставлено спосіб з метою і засоби з ціллю.
А мрії поволі з казок виростають у міф,
І лінії росту того, то всуціль асимптоти.
Ти преш до вершини, і начебто ясно – Сізіф,
А камінь з душі забери і не видно вже – хто ти.
У небі хтось курить смачні запашні цигарки,
Синоптиків зводячи з розуму хмарами диму,
Це тільки здається, що пити давно нема з ким,
Це тільки тому, що я пив не за те і не з тими.
То чорний пішак наточив мені келих вина,
І все натякав, як злодюжка, на обмін ферзями,
Кінцево, він посланий мною був зопалу на…
А потім я знову каміння тягав до нестями.
Збирав, розкидав, а розкидавши, знову збирав
І думав, чи скоро вже трапиться склеїти ласти,
Аж раптом почувся був запах некошених трав
То просто Сізіф познайомився з Еклезіястом.
«Усе марнота» – написали вони на стіні
І стали призерами конкурсу стильних муралів,
Поштарка на ровері бачила їх у вікні
І довго сварилась на них за відсутність моралі.
Могла й не кричати, каміння ж бо стане на всіх,
І свій Шоушенк є у кожного Форреста Гампа,
І добре, що з неба летить не каміння, а сніг,
І досі у Львові ще блимає гасова лямпа.
А черга до Раю немов на кордоні із фур,
І ангели-митники часом бувають нещирі.
Мій світ – шахівниця із мріями замість фігур,
І кожного ранку хтось ходить е2-е4.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мій світ - шахівниця
Дошка з шістдесяти чотирьох клітин дозволяє реалізувати мільярди комбінацій, які відповідають мільярдам переміщень у просторі. Щойно людина усвідомить свої здібності, вона звільниться від пут сучасних уявлень про світ. Жерар Клейн. Зоряний Гамбіт.
Мій світ шахівниця, із мріями замість фігур
Дебют уже зіграно, саме пора міттельшпілю,
У жертву іще не принесено жодної з тур,
Зіставлено спосіб з метою і засоби з ціллю.
А мрії поволі з казок виростають у міф,
І лінії росту того, то всуціль асимптоти.
Ти преш до вершини, і начебто ясно – Сізіф,
А камінь з душі забери і не видно вже – хто ти.
У небі хтось курить смачні запашні цигарки,
Синоптиків зводячи з розуму хмарами диму,
Це тільки здається, що пити давно нема з ким,
Це тільки тому, що я пив не за те і не з тими.
То чорний пішак наточив мені келих вина,
І все натякав, як злодюжка, на обмін ферзями,
Кінцево, він посланий мною був зопалу на…
А потім я знову каміння тягав до нестями.
Збирав, розкидав, а розкидавши, знову збирав
І думав, чи скоро вже трапиться склеїти ласти,
Аж раптом почувся був запах некошених трав
То просто Сізіф познайомився з Еклезіястом.
«Усе марнота» – написали вони на стіні
І стали призерами конкурсу стильних муралів,
Поштарка на ровері бачила їх у вікні
І довго сварилась на них за відсутність моралі.
Могла й не кричати, каміння ж бо стане на всіх,
І свій Шоушенк є у кожного Форреста Гампа,
І добре, що з неба летить не каміння, а сніг,
І досі у Львові ще блимає гасова лямпа.
А черга до Раю немов на кордоні із фур,
І ангели-митники часом бувають нещирі.
Мій світ – шахівниця із мріями замість фігур,
І кожного ранку хтось ходить е2-е4.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію