Дошка з шістдесяти чотирьох клітин дозволяє реалізувати мільярди комбінацій, які відповідають мільярдам переміщень у просторі. Щойно людина усвідомить свої здібності, вона звільниться від пут сучасних уявлень про світ. Жерар Клейн. Зоряний Гамбіт.

Мій світ шахівниця, із мріями замість фігур
Дебют уже зіграно, саме пора міттельшпілю,
У жертву іще не принесено жодної з тур,
Зіставлено спосіб з метою і засоби з ціллю.

А мрії поволі з казок виростають у міф,
І лінії росту того, то всуціль асимптоти.
Ти преш до вершини, і начебто ясно – Сізіф,
А камінь з душі забери і не видно вже – хто ти.

У небі хтось курить смачні запашні цигарки,
Синоптиків зводячи з розуму хмарами диму,
Це тільки здається, що пити давно нема з ким,
Це тільки тому, що я пив не за те і не з тими.

То чорний пішак наточив мені келих вина,
І все натякав, як злодюжка, на обмін ферзями,
Кінцево, він посланий мною був зопалу на…
А потім я знову каміння тягав до нестями.

Збирав, розкидав, а розкидавши, знову збирав
І думав, чи скоро вже трапиться склеїти ласти,
Аж раптом почувся був запах некошених трав
То просто Сізіф познайомився з Еклезіястом.

«Усе марнота» – написали вони на стіні
І стали призерами конкурсу стильних муралів,
Поштарка на ровері бачила їх у вікні
І довго сварилась на них за відсутність моралі.

Могла й не кричати, каміння ж бо стане на всіх,
І свій Шоушенк є у кожного Форреста Гампа,
І добре, що з неба летить не каміння, а сніг,
І досі у Львові ще блимає гасова лямпа.

А черга до Раю немов на кордоні із фур,
І ангели-митники часом бувають нещирі.
Мій світ – шахівниця із мріями замість фігур,
І кожного ранку хтось ходить е2-е4.