Вечоріло..., погляд застиг на годиннику. Я розумів, що залишалось небагато часу для здійснення дії, яка незабаром змінить щось в моєму житті або залишити все як є, і займатися хатніми справами. І саме в цей час сказав собі у голос : «Зроби це! Не лінуйся». Вийшовши з дому я кинувся стрімголов вгору. Я розумів, що декілька секунд також є дуже важливими і втрачати їх не дозволено. І ось я там, де мав бути в цей час. Я на даху і навколо мене велике місто, але відчуття ніби то Я один і знаходжусь в іншому вимірі. Десь в середині душі з’явилось хвилювання і відчуття, що далі буде щось неймовірне:
«Переді мною червоне сонце, яке повільно наближається до лінії небосхилу і насичує небо різними барвами. Десь дуже поруч, солов’ї , своїм дзвінким та неймовірним співом, змінюють навколишній міський гуркіт на атмосферу спокою та затишку... Мій погляд застиг на двох птахах, які здіймались вгору, а потім пікірували вниз. Вони кружляли як одне ціле, мов в танці кохання. Затамувавши подих, я споглядав як сонце сідає за обрій, а птахи під супровід солов’їного співу віддаляються від мене вдалину, туди де закінчується сьогоднішній день». Ці двадцять хвилин були дужі гідним фіналом сьогоднішнього дня, а в голові поставало питання « А що зробив сьогодні ти, для здійснення своєї мрії?» Заплющив очі… зрозумів, що лінощі призводять до дивану і ТВ. Мрійте, дійте, перемагайте вже сьогодні.

2016

19 травня 2016 р. (Всесвітній день вишиванки) нахлинули спогоди про шкільні роки та уроки української мови. Дуже добре пам'ятаю, що дуже подобалось мені писати твори які обожнювала моя вчителька ;). Пройшли часи, я трохи призабув мову але вирішив спробувати знов.