На мене діє усмішка твоя натхненно
А в грудях шквал емоцій цілоденно
Вирує наче буря у степу
Від тої миті, як тебе зустрів я наяву.

Спочатку було все неначе уві сні:
Хвилююче освідчення з трояндами тобі.
А через день, в останній день весни
Запрошував я на побачення тебе у першому вірші.

Казкове спілкування у човні попід луною,
Де виникло бажання бути навіки з тобою.
А пам’ятаєш? В сквері біля водограю
Показувала ти своє життя на фото з-за Дунаю.

Я зберігаю в пам’яті всі зустрічі з тобою,
Бо це найкраще, що було в останній час зі мною.
І каву знов з тобою я почав вживати,
Бо нам було про що з тобою розмовляти.

Я намагався всюди ласитись тобі,
І квіти дарував, бо це подобалось мені.
Ти дякувала посмішкой мені за ці дарунки,
А мріяв я про в щічку поцілунки.

Три тижні промайнули з вітром навздогін
І от настав той час для мене невеселих змін.
Ти охолола наче скеля у ночі. Промовивши:
- Мабуть не зможу я взаємністю відповісти.

І ось коли із вуст твоїх …
Лунали ці не радужні слова
Для мене наче в день утішний
Так несподівано розпочалась гроза.

І задум про вечерю із тобою в ресторані
Запропонований по телефону серед ночі на дивані
Похід в кіно, до замку подорож разом
Це все тепер як нездійсненний сон.

Я потім довго думав, міркував
Заплющив очі.. І собі сказав:
Для того, щоб тебе теж полюбили
Спочатку приклад покажи на ділі.

Кохай, люби, шануй її без перестанку
І якщо доля Вам всміхнеться, то щоранку
Її ім’я ти будеш називати
Кохати, пестити і ніжно цілувати.

За червень, липень не було і тижня того
А в тижнях не було і дня такого
В яких би без зупинки кожної години
Про тебе я не мріяв щохвилини.

Не зупинявся квіти я для тебе купувати
І солоденьку випічку тобі виготовляти.
Не міг я розпрощатися з надією отою,
Що все ж таки ми будем разом із тобою.

***

І все ж таки той час пробив
Емоції свої приборкати я так і не зумів ,
Але йдучи на перекір із власною душею
Змирився з тим, що я не буду поруч з нею.

Літо 2016